"...Класифікація ворогів України: за методом Хорхе Луїса Борхеса і Мішеля Фуко" - Євген Якунов

Ворогами України є -

1) путін;

2) росіяни;

3) ті хто пише слова "путін" і "росія" з великої літери;

4) ті, хто ніяк не згине мов роса на сонці;

5) "українські гниди" (страшніші за московських вошів);

6) ті на кого вказав УІНП;

7) москвороті;

8) ждуни;

9) ті, хто з 72%;

10) ті, які прикриваються знанням української мови, аби шкодити;

11) ті, хто вніс заставу за Єрмака;

12) мешканці хатинок у Козині;

13) заражені провінціялізмом і кочубеївщиною;

14) меншовартісні;

15) хто не сміявся разом із Забужко над російським ухилянтом, якого з'їла акула;

16) має прізвище на -ов;

17) ті, хто варить борщ без квасолі;

18) ті, хто вкрали із сиром пироги;

19) хто не з нашого села;

20) ліваки;

21) ліберасти;

24) націоналісти усіх країн, окрім власних;

25) ТЦК і ті, хто їх захищає;

26) російське ІПСО;

27) поціновувачі Олі Полякової;

28) хозари;

29) ті, які не посадили трьох своїх найближчих друзів;

30) ті, хто не хоче визнавати себе ворогом, хоча блогери на цьому наполягають;

31) хто прикрашає житло ялинкою, а не дідухом;

32) хто ходить до ворожки;

33) ті, хто розміновував Чонгар;

34) ті, хто в скелі сидять;

35) всі інші, кого ще не встигло підслухати НАБУ.

***

А тепер трохи пояснень.

Чому - "за методом

Борхеса і Фуко"?

Бо в Борхеса є есей під назвою «Аналітична мова Джона Вілкінса». У ньому йдеться, зокрема, про те, що людині з давніх давен притаманний потяг до класифікації. Причому - усього, що потрапляло на очі (або на зуб). Або ввижалося (стратифікація чинів Господньої канцелярії - янголів, архангелів та шестикрилих серафимів - тому приклад).

З народженням природничих наук ця пристрасть набула масштабів епідемії.

Причому, вчені тієї пори у цій царині демонстрували неабияку вигадливість.

Наприклад, згаданий вище Джон Вілкінс концентрує увагу на "камінні" і ділить його на "звичайне" (кремінь, щебінь, сланець), "напівкоштовне' (мармур, бурштин, корал), "коштовне" (перли, опал), "прозоре" (аметист, сапфір) і "нерозчинне" (кам'яне вугілля, голуба глина, миш'як).

Тим часом метали, на його думку, можуть бути "недосконалі" (кіновар, ртуть), "штучні" (бронза, латунь), "залишкові" (ошурки, іржа) і "натуральні" (золото, олово, мідь).

Наводить Борхес, як приклад, і класифікацію тварин з якоїсь екзотичної

китайської енциклопедії, що має назву "Небесний центр добромисних знань".

На стародавніх сторінках зазначено, що тварини поділяються на: тих, що належать Імператорові; набальзамованих; дресированих; казкових; тих, що бігають, мов навіжені; тих, які здаля скидаються на мух... І далі - в тому ж дусі.

***

Те, що в цих випадках класифікація здається надто довільною, не має нас бентежити, пише Борхес. Бо, вочевидь, не існує класифікації світу, яка б не була довільною.

Причина дуже проста: ми геть не знаємо, що таке "світ".

Може десь у записниках Бога, в якихось його таємних таблицях, усе й розставлено по своїх поличках. Але, оскільки ми навряд чи зможемо найближчим часом зазирнути в Його схеми, то змушені задовільнятися власноруч вигаданими тимчасовими конструкціями.

***

Краще мати тимчасові класифікації, ніж не мати ніяких, продовжує Борхес. Коли ми щось не вписуємо в якусь таблицю чи схему, ми ризикуємо це взагалі не помітити.

Єдинорог - казкова тварина. Але уявіть: якби, все ж, ми зустрілися з ним віч-на-віч, то не могли би упізнати з упевненістю, що це саме він. Побачивши гриву, ми віднесли би його до коней, а запримітивши ріг - до бика, який обломав другий ріг у борні із собі подібними...

Бо в сучасній системі класифікації тварин йому, на жаль не знайшлося місця(.

***

Тому, речей і явищ, які не підпадають під жодну класифікацію, для нас просто не існує.

***

Французький філософ Мішель Фуко, вдосталь нареготавшись над китайською (скоріш за все вигаданою самим Борхесом) "класифікацією тварин", згодом серйозно замислився і написав цілу книгу "Слово і річ"

А в ній розвинув думку Борхеса про класифікацію, як інструмент утримання цілісної картини світу.

І навів приклади, власноруч почерпнуті із старовинних фоліантів.  

До епохи Карла Ліннея природознавці систематизували живий світ приблизно так, як у тій "китайській енциклопедії".

Тварин, наприклад, поділяли на групи не тільки, як "нічних" і

"денних" та за кількістю ніг, а й за частотою зображення на геральдичних знаках, і, навіть, за кількістю страв, які можна приготували з їхнього м'яса.

Або, скажімо, ділили на "звичайних" і "чудовисьок".

***

"Класифікація тварин" від Борхеса, вважає Фуко, в цьому плані є доволі коректною штукою. І хоча "неочікуване сусідство необ'єднуваних речей ошелешує, пише філософ, але не стільки фантастичністю самих ознак, скільки внутрішнім протестом проти можливості їх сусідства".

Утім числовий ряд, поєдуючи непоєднуване, водночас відводить кожному "класу" свою графу, формальну рамку, розділяючи таким чином несумісні поняття незримим кордоном.

І ми ніколи не сплутаємо живого ведмедя із його напханим тирсою опудалом, зображенням на гербі чи персонажем байки.

***

Зрозумілою мовою це означає, що мухи і котлети можуть належати до одного смислового простору тарілки, але в меню вони мають бути згадані в різних графах.

***

Я гадаю, моя "Класифікація ворогів України" є доброю ілюстрацією ідей Борхеса і Фуко.

***

І актуальною.

Бо поняття "вороги" - ледь не найуживаніше сьогодні в нашому лексиконі.

Вони - скрізь. Іноді ми їх бачимо у колишніх друзях, родичах і навіть у дзеркалі.

Між тим, їх різновиди досі не класифіковані, не розібрані на класи, роди і види. І це - великий недогляд нашої науки.

Мало того, в українському законодавстві, як підказує Гугл, ви взагалі не знайдете визначення: що ж воно за фрукт такий "вороги" і з чим його їдять.

Тож українці без докорів сумління записують у "вороги" усіх, кого заманеться.

Але ж погодьтеся, є різниця між ворогами і "ворогами".

І тільки детальний розподіл на різні категорії, залежно від ступеня ворожості ворогів, їхньої шкідливості, досяжності й екзистенційності, дозволяє відсіяти зерна від полови.

Ви ж погодитеся, що геополітична вірулентність путіна є незрівнянно вищою, ніж у пересічного "ждуна", а мешканці будинків в Козині - більш резистентні до спроб їхньої локалізації, ніж апологети борщу без квасолі?

***

Не претендую на визнання. Я лише зробив спробу проникнути в думки сучасних українців і зрозуміти, яким чином вибудовується в їхніх головах таксономія (принципи й методи класифікації складних систем), яка дозволяє зараховувати людей, представників соціальних груп, ідентичностей, історичних осіб та віртуальних героїв - до категорії "ворогів", і розрізнити їх по класах, родах і видах.

Обрати собі шорт- лист з ворогів відповідно до сил і натхнення - велика справа