Війна — це епоха, коли державні інституції мають працювати як єдиний, бездоганно налаштований механізм захисту національного суверенітету. Проте в українських реаліях ми спостерігаємо небезпечну мутацію: апарат національної безпеки дедалі частіше використовується не для боротьби із зовнішнім ворогом, а для обслуговування політичного виживання конкретних фігур.
Оприлюднений звіт Служби зовнішньої розвідки (СЗР) щодо підготовки Росією «масштабної дезінформаційної кампанії» є класичним, хрестоматійним зразком такої інституційної деградації. Замість сухого, фактологічного аналізу військово-стратегічних загроз, суспільству запропонували примітивний медійно-технологічний конструкт. Його головна і єдина мета — превентивно заблокувати будь-яку внутрішню критику, легітимізувати управлінські провали та захистити фігурантів корупційних чи репутаційних розслідувань.
Найефективніший спосіб захистити чиновника від наслідків його ж діянь — це оголосити сам факт обговорення цих діянь «ворожою спецоперацією». Це не новий метод, але зараз він набув гіпертрофованих масштабів.
Розвідка офіційно вносить прізвища топ-посадовців (як-от затриманого ексочільника ОП Андрія Єрмака) чи токсичних медійних персон (як-от Юлію Мендель) у перелік «цілей російських інформаційних атак». Цим кроком держава створює безпрецедентну презумпцію недоторканності. Відтепер будь-яке незалежне журналістське розслідування, антикорупційний аудит чи навіть справедливе обурення громадян діями цих осіб автоматично маркується як «робота на ворога», «розхитування човна» або «підігрування Кремлю».
Суть маніпуляції: Суспільний контроль, який є запорукою виживання демократичної держави, прирівнюється до державної зради. Корупціонер чи фігурант кримінального провадження отримує статус «жертви російського ІПСО», що звільняє його від відповідальності перед власним народом.
В цій екосистемі кругової поруки роль видань штибу «Бабель» є набагато небезпечнішою і підступнішою, ніж роль офіційного телемарафону чи державних прес-служб. В «Бабель», позиціонують себе як інтелектуальні, ліберальні та рівновіддалені медіа. Саме тому їхнє співробітництво в розповсюдженні темників Офісу Президента виконує функцію інформаційного відмивання. Вони легалізують цензуру, загортаючи її в обгортку «об'єктивної новинної журналістики».
