1. Українські безпілотники вночі атакували Сизранський нафтопереробний завод Роснефті у Самарській області.
- Після удару на підприємстві спалахнула сильна пожежа, а над заводом піднявся густий чорний дим. Сизранський НПЗ входить до структури «Роснефти» та переробляє до 8,5 млн тонн нафти на рік. Це вже не перший удар по підприємству: у квітні атака дронів пошкодила ключову установку первинної переробки АВТ-6, яка забезпечує понад 70% потужностей заводу. Після цього частину виробництва довелося зупиняти.
- Новий удар продовжує серію атак на російську нафтопереробну інфраструктуру. За останні тижні під ударами опинилися великі НПЗ у Рязані, Ярославлі, москві та Нижньому Новгороді. Значна частина нафтопереробки у центральній частині росії вже або повністю зупинена, або працює зі суттєвими обмеженнями.
2. Удари безпілотниками фактично паралізували значну частину нафтопереробки в центральній частині росії.
- Великі НПЗ були змушені повністю зупинити роботу або різко скоротити виробництво пального після серії атак останніх тижнів. За оцінками, сумарна потужність заводів, які повністю або частково вибули з роботи, перевищує 83 млн тонн на рік — це близько чверті всієї нафтопереробної системи росії.
- Саме ці підприємства забезпечували понад 30% виробництва бензину та близько 25% дизельного пального в країні.
- Серед найбільш постраждалих об’єктів — Рязанський НПЗ, який повністю зупинився 15 травня, Московський НПЗ, що припинив роботу 17 травня, а також Ярославський НПЗ, який працює лише приблизно на чверть потужності.
- Один із найбільших заводів країни — «Киришинефтеоргсинтез» потужністю 20 млн тонн на рік — повністю стоїть ще з 5 травня. Під удар також потрапив «Нижегороднефтеоргсинтез» («НОРСІ») потужністю 17 млн тонн на рік. Чи зберіг завод хоча б часткову працездатність після атаки 20 травня, поки невідомо.
- Ситуація настільки серйозна, що москва вже була змушена запровадити заборону на експорт бензину з квітня до кінця липня, намагаючись уникнути масштабного дефіциту пального всередині країни. Навіть інші НПЗ, які теоретично могли б компенсувати втрати, також постраждали від атак або працюють із серйозними обмеженнями.
3. росія з початку року продала золота зі своїх резервів на понад 4 мільярди доларів.
- Центробанк росії повідомив про наймасштабніше скорочення золотого запасу країни за останні понад 20 років. Із початку 2026 року резерви втратили майже 28 тонн золота, а загальний обсяг запасів упав до мінімуму з початку повномасштабної війни проти України.
- Станом на 1 травня у резервах залишалося 73,9 млн унцій золота. Лише за чотири місяці росія скоротила запаси на 900 тисяч унцій. За оцінками, продаж золота міг принести кремлю понад $4 млрд на тлі рекордно високих світових цін.
- Раніше Центробанк переважно лише накопичував золото, скуповуючи його сотнями тонн щороку. Тепер ситуація змінилася: влада змушена розпродавати резерви через проблеми з бюджетом і дефіцит валюти.
- Дефіцит федерального бюджету росії вже досяг 4,6 трлн рублів, а слабкі експортні доходи на початку року посилили тиск на фінансову систему.
4. російський «Камаз» почав масові скорочення після рекордного збитку у 43 млрд рублів.
- Найбільший виробник вантажівок у росії звільнив уже близько 2 тисяч працівників за квітень–травень. Частині співробітників урізали зарплати на третину, переводять на чотириденний робочий тиждень і відправляють у неоплачувані відпустки.
- Проблеми «Камаза» стали черговим сигналом поглиблення кризи в російській промисловості. За підсумками 2025 року компанія отримала рекордний збиток у 43 млрд рублів, а продажі вантажівок впали на 16%.
- Загалом ринок важкої техніки в рф скоротився майже вдвічі. Після санкцій і втрати західних технологій російський автопром дедалі більше залежить від китайських комплектуючих та державних замовлень. Але навіть військові контракти вже не рятують галузь від падіння попиту, високих кредитних ставок і скорочення інвестицій.
- Ситуація навколо «Камаза» показує, що проблеми в економіці рф переходять із фінансової статистики у соціальну площину: підприємства починають економити на персоналі, а регіони — втрачати робочі місця та податкові надходження.
5. Сі Цзіньпін знову відмовив путіну у новому газовому контракті.
- Попри п’ятий візит до Китаю з початку повномасштабної війни москва так і не змогла домовитися про запуск газопроводу «Сила Сибіру-2». Проєкт, який кремль просуває понад десять років як ключову заміну європейському ринку, фактично завис через небажання Пекіна платити росії вигідну ціну за газ.
- Після переговорів у Пекіні речник кремля пєсков був змушений визнати, що сторони досі не узгодили «нюанси», а конкретних термінів реалізації проєкту немає.
- Попри гучні заяви путіна про «безмежні перспективи» співпраці, серед 40 підписаних документів не виявилося жодної угоди щодо «Сили Сибіру-2» або нових нафтогазових контрактів.
- Головною проблемою залишається ціна. Китай вимагає продавати газ майже за внутрішньоросійськими тарифами — близько $50 за тисячу кубометрів. Це у п’ять разів менше, ніж Пекін платить зараз, і в рази нижче цін для інших покупців «Газпрому».
- Для російської газової галузі такі умови означають фактичну втрату прибутковості експорту. Ситуація дедалі сильніше демонструє залежність росії від Китаю після втрати європейського ринку. кремль намагається переорієнтувати експорт енергоносіїв на Азію, однак Пекін користується слабкою позицією москви й диктує власні умови.
- У результаті росія ризикує перетворитися на сировинний додаток китайської економіки з дедалі меншими доходами від енергетичного експорту.
6. Акції Газпрому різко впали після візиту путіна до Китаю, який знову завершився без домовленості щодо газопроводу «Сила Сибіру-2».
- Інвестори чекали конкретики по проєкту, який москва роками подає як стратегічну заміну втраченому європейському ринку газу, однак переговори вкотре закінчилися лише розмитими заявами про «подальше обговорення».
- На торгах у москві акції «Газпрому» просіли на 3,5%, а компанія за день втратила близько 100 млрд рублів капіталізації. Разом із нею обвалилися й папери ТМК — майже на 6%, оскільки ринок розраховував, що компанія отримає масштабні замовлення на труби для нового газопроводу.
- Падіння зачепило і весь російський енергетичний сектор: акції Роснефть, Газпром нефть та Новатэк також пішли вниз. Ринок фактично визнав, що кремль поки не здатний домовитися з Пекіном про новий великий газовий контракт.
7. Китай відновив імпорт ЗПГ із проєкту Ямал ЗПГ після чотиримісячної паузи.
- Два танкери з російським зрідженим газом, які через санкційні ризики були змушені обходити Африку через мис Доброї Надії, зараз наближаються до китайських портів. Один із них прибуває до Китаю саме під час візиту путіна до Пекіна, що виглядає як демонстративний політичний сигнал підтримки з боку КНР.
- Повернення китайських закупівель відбувається на фоні дедалі жорсткіших обмежень з боку ЄС. Наприкінці квітня набрала чинності європейська заборона на короткострокові контракти на російський ЗПГ, а до 2027 року Брюссель планує значно ширші обмеження.
- Хоча «Ямал ЗПГ» поки не потрапив під прямі санкції, для москви стає очевидним, що європейський ринок поступово закривається. У квітні росія піднялася на друге місце серед постачальників ЗПГ до Китаю, збільшивши експорт на 43% у річному вимірі — до 641 тис. тонн. Однак така переорієнтація лише посилює залежність кремля від китайського ринку.
- Пекін отримує дедалі більше можливостей диктувати умови закупівель, користуючись тим, що росія втрачає доступ до західних покупців та змушена продавати енергоносії зі знижками й через складні логістичні маршрути.
8. Суд ЄС дозволив заморожувати активи росіян навіть через трасти та складні офшорні схеми.
- Європейський суд постановив, що активи можуть бути заморожені навіть без прямого юридичного зв’язку з особою, яка перебуває під санкціями. Достатньо довести непрямий контроль або вплив на майно через трасти, підставні компанії чи заплутані структури власності.
- Рішення ухвалене у справі щодо арешту в Італії компаній та яхти, які формально були оформлені через трастові механізми, але фактично пов’язані з підсанкційними росіянами.
- Суд підкреслив, що санкції мають блокувати будь-які можливості користування активами та запобігати обходу обмежень. Це серйозний удар по звичних схемах російських олігархів, які роками приховували майно через офшори, номінальних власників і трасти.
- Тепер для арешту активів у ЄС не обов’язково мати прямий запис у документах — достатньо довести реальний контроль або вплив.
- Євросоюз отримує ширші юридичні можливості для полювання на російські гроші, нерухомість, яхти та корпоративні активи, заховані за багаторівневими фінансовими конструкціями.
9. Фінська митниця викрила схему обходу санкцій ЄС із постачанням вантажівок до росії.
- За даними слідства, фінська компанія у 2022–2023 роках незаконно експортувала до рф 135 вантажівок і 29 причепів на суму 17,5 млн євро. Формально техніку оформлювали як поставки до Казахстану або Туреччини транзитом через росію, однак фактично вона залишалася на російському ринку.
- У справі фігурують троє підозрюваних. Один із них перебуває під вартою з початку розслідування. Фінська митниця також вимагає конфіскації вартості всієї техніки, поставленої до рф в обхід санкцій. росія продовжує залежати від схем паралельного імпорту для підтримки транспортної та промислової інфраструктури.
- Водночас у ЄС дедалі жорсткіше реагують на спроби обходу санкцій через треті країни, а ризики для компаній, які працюють із російським ринком, стрімко зростають.
10. Українські безпілотники в ніч на 22 травня атакували Ново-Ярославський нафтопереробний завод («Славнєфть-ЯНОС») — один із п’яти найбільших НПЗ росії.
- Українські сили завдали удару по об’єкту приблизно за 700 кілометрів від українського кордону. Оприлюднені відео та аналіз українських моніторингових ресурсів свідчать, що ціллю удару був саме НПЗ «Славнєфть-ЯНОС».
- Ярославський НПЗ є одним із ключових підприємств російської паливної галузі. Завод здатний переробляти понад 15 млн тонн нафти на рік та виробляє великі обсяги бензину, дизельного пального і мазуту.
- Атака стала продовженням масштабної кампанії ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі.
11. Україна з початку повномасштабної війни завдала щонайменше 158 ударів по російських нафтопереробних заводах.
- Під атаки потрапили 24 із 33 великих НПЗ рф потужністю понад 1 млн тонн нафти на рік. Якщо у 2022 році українські сили майже не атакували російську нафтопереробку, то у 2023 році було зафіксовано 4 удари, у 2024-му — вже 34, а у 2025 році їхня кількість зросла до 88. За неповні п’ять місяців 2026 року українські безпілотники атакували російські НПЗ вже 33 рази — більше, ніж за аналогічний період минулого року.
- Найчастіше під ударами опинялися Рязанський і Саратовський НПЗ — кожен із них атакували по 15 разів. Рязанський завод входить до трійки найбільших у росії та здатний переробляти близько 17 млн тонн нафти на рік. Саратовський НПЗ переробляє приблизно 7 млн тонн щороку.
- Регулярно під атаки також потрапляють Афіпський, Ільський і Туапсинський НПЗ у Краснодарському краї — по кожному з них було завдано по 12 ударів. Ці підприємства забезпечують значну частину виробництва пального на півдні рф.
12. Один із найбільших НПЗ росії - Нижегороднафтооргсинтез (НОРСІ), що належить «Лукойлу», частково зупинив роботу після атаки дронів.
- На заводі зупинено ключову установку первинної переробки АВТ-6, яка забезпечує понад половину потужностей підприємства — близько 25,7 тис. тонн на добу.
- НОРСІ входить до п’ятірки найбільших НПЗ рф і є другим у країні за виробництвом бензину. Після удару завод припинив відвантаження дрібнооптових партій пального та тимчасово зупиняв продаж бензину на біржі.
- Потужність підприємства становить близько 15–16 млн тонн нафти на рік, або приблизно 320 тис. барелів на добу. Проблеми НОРСІ стали черговим ударом по російській паливній системі.
- За останні тижні атаки БПЛА вже вивели з ладу або серйозно обмежили роботу низки великих НПЗ у Рязані, Ярославлі, Киришах і московському регіоні.
- Для росії це означає не лише втрату експортних доходів, а й ризики дефіциту пального всередині країни.
13. Паливна криза в росії, спровокована ударами українських дронів по нафтопереробних заводах, почала переходити у відкриту фазу.
- Першим регіоном, де влада офіційно запровадила обмеження на продаж бензину, став окупований Севастополь. На заправках мережі ТЕС продаж бензину обмежили до 20 літрів на один автомобіль або каністру.
- Наразі на частині АЗС доступний лише бензин АІ-92, тоді як поставки АІ-95 та дизельного пального затримуються. Дизель у місті тимчасово продають лише за талонами.
- Влада також закликала населення «не створювати ажіотаж», що фактично підтверджує побоювання щодо подальшого дефіциту пального. Подібна ситуація вже виникала у 2025 році після атак на російські НПЗ, коли перебої з бензином почалися саме в Криму та на Далекому Сході. Проблеми з паливом фіксуються й в інших регіонах рф.
- Через удари українських безпілотників практично всі великі НПЗ у центральній частині росії були змушені повністю або частково скоротити виробництво.
- Під удар потрапили підприємства, які забезпечують понад 30% виробництва бензину та близько чверті дизельного пального в рф. У результаті кремль уже змушений переходити до ручного контролю паливного ринку та вводити обмеження для населення.
14. Збитки російської вугільної галузі у 2026 році можуть сягнути 570 млрд рублів, і навіть у міненерго рф вже не приховують масштабів кризи.
- Через падіння експорту та погіршення світової кон’юнктури 65 російських вугільних підприємств опинилися у так званій «червоній зоні» — фактично на межі виживання. кремль змушений екстрено рятувати галузь податковими відстрочками та розстрочками платежів.
- Із 138 компаній, які отримали пільги щодо податку на видобуток корисних копалин та страхових внесків, програми «фінансового оздоровлення» подали вже 97.
- Федеральна податкова служба рф дозволила 86 підприємствам відкласти виплати до кінця 2026 року, що лише підкреслює критичний стан сектору. У першому кварталі поставки російського вугілля за кордон скоротилися на 0,4% — до 34,9 млн тонн.
- На фоні санкцій, логістичних проблем і слабкого попиту в Азії російська вугільна промисловість дедалі швидше втрачає ринки збуту та прибутковість.
15. Масштабний контракт росії з Індонезією на постачання нафти фактично забуксував через санкційні ризики та дефіцит танкерів.
- Попри гучні заяви кремля про «нові азійські ринки», Джакарта досі не змогла налагодити стабільний механізм імпорту російської нафти. Ще у квітні влада Індонезії заявляла про намір закупити у росії 150 млн барелів нафти у 2026 році після переговорів президента Прабово Субіанто з путіним у москві.
- Однак, наразі відбулася лише одна поставка російської нафти сорту Arctic Novy через малайзійський термінал Пелепас на НПЗ у Чилачапі. Інших постачань поки не зафіксовано.
- Індонезійська влада визнає, що схема закупівель досі не погоджена. У міненерго країни заявили, що Джакарта змушена окремо розробляти спеціальний механізм імпорту та нормативну базу через побоювання вторинних санкцій.
- Додатковою проблемою для росії став дефіцит танкерів, який посилився через західні обмеження проти «тіньового флоту». Довгі маршрути постачання до Південно-Східної Азії також різко збільшують логістичні витрати та роблять російську нафту менш конкурентною.
- Навіть країни, які формально готові співпрацювати з москвою, намагаються мінімізувати санкційні ризики та не поспішають повноцінно інтегруватися в російські експортні схеми.
16. Казахстан дозволив арешт активів «Газпрому» за позовом України на $1,4 млрд.
- Суд у Казахстані дав дозвіл «Нафтогазу України» на примусове стягнення активів «Газпрому» в межах рішення міжнародного арбітражу. Йдеться про борг російського монополіста на суму $1,4 млрд за контрактом на транзит газу через Україну.
- Суперечка виникла після того, як у 2022 році «Газпром» фактично перестав повністю оплачувати транзитні послуги, попри дію контракту. У 2025 році арбітраж у Швейцарії став на бік «Нафтогазу», а навесні 2026-го Федеральний суд Швейцарії остаточно підтвердив це рішення, яке є першим публічним рішенням іноземного суду, яке визнає та надає дозвіл на виконання арбітражного рішення проти "Газпрому" в окремій державі.
- Для російської держкомпанії це створює небезпечний прецедент: під ризиком арештів можуть опинитися активи й в інших країнах.
17. Експорт російської нафти до Китаю за січень–квітень зріс на 26% і сягнув 40,8 млн тонн.
- москва наростила поставки завдяки перебудові азійської логістики та схемам рейдової перевалки нафти у міжнародних водах. Втім, за рекордними обсягами дедалі помітніша інша тенденція — посилення залежності росії від Китаю.
- Уже у квітні відвантаження почали сповільнюватися через падіння прибутковості китайських НПЗ. Незалежні переробники в КНР почали вимагати від російських постачальників ще більших знижок на нафту.
- Китайські заводи фактично диктують умови: у разі відмови вони легко переключаються на іншу підсанкційну нафту.
- Після втрати значної частини європейського ринку кремль дедалі глибше прив’язує нафтовий експорт до Китаю та азійської логістики. Але замість «енергетичного розвороту на Схід» москва отримує зростаючу залежність від одного покупця, який користується слабкістю росії та вибиває максимально вигідні для себе умови
