1. Україна вчетверте від початку року атакувала один із найбільших нафтопереробних заводів півдня росії.
- У ніч на 2 червня безпілотники завдали удару по Ільському НПЗ у Краснодарському краї. Це вже четверта атака на завод із початку 2026 року: раніше українські дрони двічі уражали об’єкт у лютому та ще раз у січні.
- Ільський НПЗ є одним із найбільших нафтопереробних підприємств Південного федерального округу. Його проєктна потужність становить близько 6,6 млн тонн нафти на рік. Завод спеціалізується на виробництві газового бензину, дистилятів газового конденсату, високосірчистого дизельного пального та мазуту. Значна частина продукції орієнтована на експортні ринки.
- За підрахунками, від початку повномасштабної війни Ільський НПЗ зазнав щонайменше 16 атак. Це свідчить про системний характер української кампанії зі знищення російської нафтопереробної та паливної інфраструктури.
2. Один із найбільших нафтопереробних заводів росії зупинив роботу після атаки українських безпілотників.
- Волгоградський НПЗ компанії «Лукойл» припинив переробку нафти з 29 травня через пошкодження, отримані внаслідок удару БПЛА та подальшої пожежі.
- Пошкоджень зазнали як установки первинної переробки нафти, так і частина вторинного обладнання. Зокрема, було зупинено установку АВТ-1 потужністю 18,6 тис. тонн на добу, яка забезпечувала близько 40% виробничих можливостей підприємства. Також виведені з експлуатації установки АВТ-6 та АВТ-5, на які припадало ще понад половину потужностей заводу.
- Фактично це означає майже повну зупинку роботи одного з ключових нафтопереробних підприємств країни. За підсумками 2024 року Волгоградський НПЗ переробив 13,5 млн тонн нафти, що становило близько 5% від загального обсягу нафтопереробки росії.
- Підприємство відіграє важливу роль у забезпеченні внутрішнього ринку паливом. Минулого року завод виробив 1,9 млн тонн бензину, 6 млн тонн дизельного пального та близько 700 тис. тонн мазуту.
- Після атаки продукція Волгоградського НПЗ вже зникла з торгів на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі.
3. У російському керівництві загострюються суперечки щодо вартості війни проти України.
- Представники мінфіну та центрального банку рф попередили путіна, що нинішні військові витрати стають дедалі менш сумісними з можливостями бюджету та економіки.
- Фінансовий блок повідомив кремлю, що заплановані оборонні видатки можуть призвести до небезпечного зростання бюджетного дефіциту. Чиновники також висловили занепокоєння станом економіки, яка після кількох років воєнного стимулювання демонструє ознаки уповільнення та структурних проблем.
- Представники Мінфіну та Центробанку пропонували скоротити військові витрати або хоча б стримати їх подальше зростання. На їхню думку, без перегляду оборонного бюджету стабілізувати державні фінанси буде дедалі складніше.
- Однак ці пропозиції наразилися на жорсткий опір з боку військового відомства та частини чиновників кремля. Вони наполягають, що скорочення оборонних витрат може завдати удару по економіці, яка за останні роки дедалі сильніше залежить від державних військових замовлень.
- У результаті путін фактично став на бік військових. Він доручив Мінфіну шукати можливості для скорочення інших статей бюджету, не зачіпаючи фінансування війни. російська влада опинилася перед дедалі складнішим вибором.
- З одного боку, війна потребує постійного збільшення фінансування. З іншого — саме воєнні витрати стають одним із головних факторів бюджетного дисбалансу та структурного виснаження економіки.
4. російська влада почала залучати великий бізнес до прямого фінансування державних потреб на тлі зростаючих бюджетних проблем, спричинених війною проти України.
- Після закритої зустрічі володимира путіна з найбільшими російськими олігархами до бюджету почали надходити так звані «добровільні внески» від приватних компаній.
- Станом на 28 травня безоплатні надходження від недержавних організацій сягнули 225,5 млрд рублів. Для порівняння, у федеральному бюджеті на весь 2026 рік за цією статтею було закладено лише 1,7 млрд рублів. Таким чином, фактичні надходження вже перевищили план більш ніж у 130 разів.
- Хвиля платежів розпочалася після зустрічі путіна з представниками великого бізнесу наприкінці березня. Ситуація свідчить про посилення фінансового тиску на російський бізнес.
- Попри офіційний статус «добровільних платежів», фактично йдеться про додатковий механізм вилучення ресурсів у приватного сектору для покриття зростаючих потреб держави.
- Залучення олігархів до фінансування державних витрат свідчить, що традиційних бюджетних ресурсів стає недостатньо.
- Водночас така практика посилює невизначеність для інвесторів та погіршує інвестиційний клімат, оскільки демонструє готовність держави використовувати адміністративний тиск для мобілізації коштів приватного сектору.
5. Лізинговий сектор росії вперше з початку війни втратив прибутковість на тлі погіршення стану бізнесу.
- Лізингові компанії в росії за підсумками 2025 року фактично вийшли в нуль за прибутком, що стало найгіршим результатом із 2022 року. Про це свідчать дані огляду Банку росії, який зафіксував подальше погіршення ситуації в галузі на тлі уповільнення економіки та зростання фінансових проблем у корпоративному секторі.
- Сукупний лізинговий портфель за 2025 рік скоротився на 9%, а в першому кварталі 2026 року втратив ще 3,7%. Найбільший удар припав на транспортні компанії та малий бізнес, які традиційно формують основу попиту на лізингові послуги та першими страждають від падіння ділової активності.
- На тлі погіршення платоспроможності клієнтів почали реалізовуватися ризики неповернення коштів. Достатність капіталу лізингового сектору знизилася до 9,7%, а частка проблемних боргів серед малого та середнього бізнесу зросла з 5,9% до 7,6%.
- Проблеми лізингових компаній відображають загальне ослаблення російської економіки. Сукупний прибуток російського бізнесу у 2025 році скоротився на 6,8% — до 25 трлн рублів. У січні-лютому 2026 року корпоративний сектор заробив лише 3,4 трлн рублів, що на 33,1% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року.
- Додатковий тиск створює різке скорочення інвестиційної активності та зростання вартості фінансування.
- Саме лізинг традиційно є одним із ключових інструментів оновлення виробничого обладнання, транспорту та техніки. Тому спад у секторі свідчить про небажання або неспроможність бізнесу інвестувати в розвиток.
6. Попри санкційні обмеження«Арктик ЗПГ-2» став головним драйвером зростання експорту російського ЗПГ.
- Зростання експорту російського зрідженого природного газу (ЗПГ) на 11,5% у січні–травні 2026 року забезпечив насамперед проєкт «Арктик СПГ-2». Про це повідомляє Russian Oil & Gas Monitor, аналізуючи останні дані щодо виробництва та поставок ЗПГ.
- Проєкт продовжує працювати далеко не на повну потужність, але саме він став ключовим фактором збільшення російського експорту. За оцінками, завантаження «Арктик ЗПГ-2» наразі становить лише 25–30% через гострий дефіцит газовозів льодового класу, необхідних для транспортування продукції з арктичних родовищ.
- Навіть за таких умов підприємство змогло помітно вплинути на загальноросійські показники. Водночас нинішнє зростання значною мірою пояснюється ефектом низької бази.
- Хоча перша та друга технологічні лінії «Арктик ЗПГ-2» були фактично готові до роботи ще у 2025 році, через санкції та логістичні проблеми перша успішна поставка відбулася лише наприкінці серпня минулого року.
- Попри спроби москви переорієнтувати газовий експорт на азійські ринки, санкції продовжують обмежувати розвиток нових енергетичних проєктів.
- Дефіцит спеціалізованого флоту, складнощі зі страхуванням перевезень та обмежений доступ до західних технологій залишаються серйозними перешкодами для нарощування експорту російського ЗПГ у довгостроковій перспективі.
7. російський «тіньовий флот» продовжує отримувати доступ до фінансових та страхових послуг, пов’язаних із європейською інфраструктурою.
- Для функціонування сотень танкерів, що транспортують російську нафту, необхідні страхування, банківські операції, портове обслуговування та фінансові гарантії. Хоча більшість західних страхових компаній офіційно залишили російський ринок після початку повномасштабної війни, частина страхового покриття продовжує забезпечуватися через складну мережу посередників, пов’язаних із європейськими фінансовими ринками.
- У Європарламенті визнають, що росія створила розгалужену систему обходу санкцій. За словами європейських законодавців, кошти проходять через численних посередників та фінансові структури, що дозволяє підтримувати роботу танкерів, які перевозять підсанкційну нафту.
- Ця проблема стає особливо актуальною напередодні підготовки 21-го пакета санкцій ЄС. Брюссель намагається перекрити канали фінансування російського нафтового експорту, однак частина інфраструктури, яку планують обмежити, продовжує опосередковано функціонувати через самі європейські фінансові системи.
- Після втрати доступу до традиційних страхових ринків росія була змушена створювати альтернативні схеми страхування та логістики. Для цього використовуються російські страховики, офшорні компанії, підставні структури та непрозорі фінансові механізми.
- Водночас така система залишається вразливою. За оцінками, росія дедалі більше залежить від складних схем обходу обмежень, які потребують значних фінансових ресурсів.
- У роботі «тіньового флоту» беруть участь близько 1700 суден, кожне з яких потребує страхового покриття, обслуговування та фінансових гарантій. Саме страхування є одним із найслабших місць російського нафтового експорту. Якщо ЄС зможе ефективніше перекрити доступ до фінансових та страхових послуг, це суттєво підвищить ризики для перевезення російської нафти та збільшить витрати на підтримку роботи «тіньового флоту».
- Попри масштабні санкції росія досі зберігає можливості для обходу частини обмежень. Водночас кожне нове посилення контролю над страховими, банківськими та логістичними послугами поступово звужує простір для маневру та підвищує вартість експорту російських енергоносіїв.
8. Туреччина продовжує зменшувати залежність від російського газу та зміцнювати власну енергетичну безпеку.
- Анкара та Азербайджан підписали 15-річну угоду про постачання природного газу з родовища Абшерон у азербайджанському секторі Каспійського моря.
- Туреччина отримає 33 млрд кубометрів газу, а з 2029 року через газопровід Баку–Тбілісі–Ерзурум щороку постачатимуть 2,25 млрд кубометрів. Угоду уклали BOTAŞ, SOCAR, TotalEnergies та ADNOC.
- Для Туреччини угода має стратегічне значення: вона допомагає диверсифікувати постачання газу, забезпечити майбутні потреби та зміцнити роль країни як енергетичного хабу між Каспійським регіоном, Близьким Сходом і Європою.
- Для росії це свідчить про поступову втрату позицій на турецькому газовому ринку, адже Туреччина дедалі активніше диверсифікує постачання та співпрацює з іншими постачальниками.
- Угода Туреччини та Азербайджану є частиною перебудови регіональних енергопотоків, що в перспективі послаблює вплив росії через газовий експорт.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
