Журналіст Washington Post Джон Свейн отримав сотні конфіденційних меморандумів, які, за його даними, містять політичні та законодавчі настанови для Тулсі Ґаббард – колишньої конгресвумен-демократки від Гаваїв, а нині вже колишньої директорки національної розвідки США. Ці документи стали відправною точкою майже річного розслідування, мета якого – з'ясувати, хто стоїть за меморандумами і яку роль у політичній кар'єрі Ґаббард відіграє Кріс Батлер – ексцентричний релігійний лідер, якого вона свого часу назвала своїм духовним гуру.
Вперше Свейн зв'язався з Ребеккою Зальцбурґ – фахівчинею з цифрових стратегій, яка працювала на кількох виборчих кампаніях Ґаббард. У листопаді 2024 року вона запевнила журналіста: Ґаббард – вільна мислителька, яка нікому не підкоряється. "Я можу поручитися на сто відсотків – її життєвий і політичний шлях є суто її власним", – заявила Зальцбурґ. Вона також зізналася, що сама є членкинею організації Батлера – Science of Identity Foundation (SIF), – з 1990-х років, відколи переїхала на Гаваї.
Послідовники Батлера сповідують різновид індуїзму, заснований на відданості єдиному божеству – Крішні, і дотримуються певних практик медитації, йоги та дієти. Проте частина колишніх членів називає організацію культом і стверджує, що Батлер вимагав від своїх послідовників повного послуху та суворої секретності, контролюючи найважливіші рішення в їхньому житті. Сам SIF ці твердження відкидає.
Зміна свідчень і таємний домен
За дев'ять місяців Зальцбурґ сама вийшла на зв'язок і розповіла зовсім інше. Вона повідомила, що в 1990-х працювала секретаркою Батлера, певний час жила з батьками Ґаббард та іншими членами організації. Пізніше вона посварилася з керівництвом SIF через те, як там поводилися зі скаргами на фізичне й сексуальне насильство всередині організації. Зальцбурґ також розповіла, що її заарештували після того, як вона тимчасово прихистила неповнолітню втікачку, яка заявляла про насильство з боку батька, пов'язаного із SIF. На думку Зальцбурґ, арешт організував сам SIF.
Саме тоді Свейн поставив їй запитання, яке давно не давало йому спокою: що таке "Nine Isles"? Він натрапив на цю назву, розбираючи корпоративні записи, пов'язані з продажем будинку Ґаббард у 2012 році. Виявилося, що NineIsles.com – це електронний домен офісу Батлера, яким користувалися його секретарі та окремі обрані послідовники. Зальцбурґ зізналася, що й сама отримувала листи з цього домену під час роботи на виборчих кампаніях Ґаббард.
Коли вона зайшла до старого акаунту Gmail, то знайшла там сотні листів часів своєї участі в SIF – чимало з них надходили саме з адрес Nine Isles. Вона поділилася ними зі Свейном, і їхній зміст виявився приголомшливим.
Що містили сотні меморандумів
До листів були прикріплені десятки меморандумів, які, схоже, фіксували вказівки та поради для Ґаббард у роки її роботи в Конгресі. Частина містила конкретні розпорядження –: яке законодавство вносити, яку позицію займати, як поводитися перед телекамерами. Тон деяких із них був різким і безцеремонним. Один меморандум від січня 2015 року містив нищівну оцінку виступу Ґаббард: "По-перше, нікого не цікавить, що ти думаєш про його промову, якщо тобі немає що сказати по суті. Ти навіть не намагаєшся. Ти стала інтелектуально ледачою". В іншому документі Ґаббард назвали "боягузкою" за розпливчасті коментарі щодо одного із законопроєктів.
Ґаббард здебільшого не фігурувала як адресатка цих листів – їх отримувало вузьке коло людей навколо неї, зокрема батьки. Меморандуми виглядали як стенограми – фрагменти усних розмов чи телефонних дзвінків. Головний мовець у кожному з них – той, хто давав вказівки й іноді різко критикував Ґаббард, – ніде не називався на ім'я. Батлер, за словами Зальцбурґ, цілеспрямовано уникав письмових комунікацій: він передавав поради усно – безпосередньо Ґаббард або через своїх секретарів, які стенографували його слова й оформлювали їх у меморандуми. Імена навмисно не вказували, щоб приховати особу гуру на випадок витоку документів. Листування, своєю чергою, шифрували.
Зрештою Зальцбурґ передала журналісту понад 25 000 сторінок матеріалів, зокрема сотні меморандумів, які фіксують настанови для Ґаббард за 2011-2017 роки – переважно за її перші два терміни в Конгресі.
Батлер: від медитацій до політики
Батлер – син лікаря з радикально лівими поглядами – почав навчати крішнаїзму та медитації після того, як кинув Гавайський університет наприкінці 1960-х. Високий, стрункий, харизматичний, він збирав відданих послідовників, які вірили, що він перебуває в прямому зв'язку з Крішною. У 1970 році двоє його послідовників зізналися репортеру Honolulu Advertiser, що виконають будь-яке прохання Батлера – включно із самогубством.
У 1975 році він видав брошуру, де закликав усувати "некомпетентних політиків" і замінювати їх "праведними людьми". Наступного року на Гаваях з'явилася нова партія – "Незалежні за богоугодне врядування" (IGG), яка висунула 14 кандидатів на різні посади. Формально партія оголошувала себе несектантською, але розслідування Honolulu Advertiser встановило, що кілька кандидатів були послідовниками Батлера, а всі – відданими Крішні. Один із кандидатів пояснив мовчання щодо зв'язку з Крішною просто: "Більшість людей неправильно це зрозуміє". Жоден із кандидатів IGG не переміг. У 1977 році Батлер офіційно зареєстрував власну організацію, яка згодом отримала назву Science of Identity Foundation.
Сім'я Ґаббард в орбіті гуру
На початку 1980-х на Гаваї перебралися Майк і Керол Ґаббард із дітьми, серед яких була маленька Тулсі. Певний час Майк Ґаббард навіть керував особистими справами Батлера, доки його не звільнили – зокрема, за те, що він не подбав про запас свіжих манго для сніданків гуру, як свідчить внутрішній меморандум SIF. На початку 1990-х сім'я за підтримки організації розгорнула активну кампанію проти одностатевих шлюбів на Гаваях; в одній із телевізійних реклам того часу брала участь юна Тулсі. Згодом Тулсі Ґаббард заявила про підтримку одностатевих шлюбів і вибачилася за минулу позицію.
Тулсі Ґаббард у 2002 році обрали до законодавчих зборів штату Гаваї. Після служби в Іраку у складі Національної гвардії армії та короткого перебування в міській раді Гонолулу її 2012 року обрали до Палати представників Конгресу США. Присягу вона склала на Бгаґавад-ґіті й пишалася тим, що стала першим членом Конгресу-індуїстом.
Кар'єрний шлях Ґаббард пролягав від соціально консервативної демократки до улюблениці прогресистів, соратниці Берні Сандерса та претендентки на президентське крісло, а потім – до коментаторки Fox News, республіканки, прихильниці руху MAGA і, зрештою, до найвищої посадової особи розвідки в адміністрації Трампа – посади, яка надала їй доступ до деяких із найтаємніших секретів країни.
Як меморандуми збігаються із діями Ґаббард
Порівнявши зміст меморандумів із реальними діями Ґаббард у Конгресі, Свейн виявив разючі паралелі. Один документ 2014 року містив заклик подати законодавчу ініціативу щодо покарання країн, громадяни яких воювали на боці "Ісламської держави". "Починай завтра вранці. Ти маєш бути лідером у цьому питанні. Не зволікай", – йшлося в меморандумі. Наступного дня Ґаббард справді поширила заяву, а за тиждень внесла відповідний законопроєкт.
Меморандум від 12 жовтня 2015 року під назвою "Ключові тези для CNN Wolf Blitzer (фінальний варіант)" містив таку фразу про те, що керівництво Демократичної партії не запросило Ґаббард на президентські дебати: "Це не ситуація з розряду: ах, мені не дозволили прийти на вечірку". Свейн знайшов відеозапис її виступу того дня і виявив, що Ґаббард відтворила цю репліку майже дослівно.
Разом із колегою Аароном Шаффером Свейн порівняв репліки Ґаббард у 32 телевізійних інтерв'ю між 2014 і 2016 роками з меморандумами, призначеними для цих виступів. У 24 випадках із 32 Ґаббард відтворювала мову меморандумів майже дослівно. В решті восьми вона вживала інші слова, але просувала ті самі ідеї.
Сирія, ЦРУ та ветерани
Серед меморандумів особливе місце посідали ті, що стосувалися Сирії. Документ від серпня 2016 року містив тактичні поради щодо однієї з ключових позицій Ґаббард – протидії зміні режиму Асада. Безіменний радник рекомендував їй наполягати на спротиві втручанню США в сирійський конфлікт, навіть попри те, що тоді світ облетіло фото пораненого п'ятирічного хлопчика. "ЦРУ й розпочало всю цю заварушку", – стверджував голос у меморандумі. Ґаббард публічно висловила цю тезу три роки потому.
Свейн зазначає, що виявив цей документ через вісім місяців після того, як Ґаббард затвердили директоркою національної розвідки, і підкреслює: людина, яка могла отримувати від свого гуру настанови щодо глибокої недовіри до американських спецслужб, згодом очолила координацію ЦРУ, АНБ та ще понад десятка аналогічних відомств. У своїх лекціях Батлер стверджував, нібито ЦРУ та інші агентства прослуховували будинок його батька; в одній лекції він називав ці відомства наповненими демонічними "жадібними до влади маніяками".
Показовим є й приклад із ветеранами. Меморандум 2014 року фіксував настанову: ветерани повинні мати змогу отримувати медичну допомогу в будь-якій лікарні та відшкодовувати витрати через Міністерство у справах ветеранів – без попереднього дозволу держави. "Внеси відповідне законодавство. Зроби це", – йшлося в документі. Три тижні потому Ґаббард підтримала цю ідею в газетній колонці, але пропустила ключовий елемент – відмову від попереднього дозволу. Невдовзі Еллісон Хоун – старша помічниця Батлера та дружина його "правої руки" Суніла Кхемані – написала: "Він був розлючений, що вона не сказала про отримання приватної допомоги БЕЗ попереднього схвалення". Місяць потому Ґаббард внесла законопроєкт, де чітко зазначалося: ветерани не потребують попереднього дозволу.
Соціальні мережі та фейкові акаунти
Серед тисяч документів, якими поділилася Зальцбурґ, сотні розповідали про окрему операцію – цілеспрямоване роздування видимої громадської підтримки Ґаббард у соцмережах і розділах коментарів на новинних сайтах. Основу цієї мережі становили десятки анонімних акаунтів і профілів із вигаданими іменами. Деякі мали цілком вигадані біографії – фальшиві місця навчання і фіктивні посади. Так, за акаунтами "Сенді Томас" і "Джеремі К." стояла якась Анна; "Джеймс Кейд" – нібито батько, гітарист, тесляр і садівник – виявився жінкою на ім'я Бекі. Акаунти "Джейсон" і "Сара" контролювала одна особа – Еллен.
Зальцбурґ визнала, що сама відігравала помітну роль у цій операції. "Я зробила чимало, це точно", – написала вона. За її словами, тоді вона щиро вірила, що бореться за правильну справу – захист довкілля і протидію закордонним війнам. Координатори надсилали учасникам інструкції, як уникнути викриття: "Де можливо, використовуйте різні/анонімні імена для нових акаунтів". На кожен коментар про Ґаббард слід було залишати два коментарі на іншу тему. Тим, хто жив за кордоном, рекомендували маскувати своє місцезнаходження за допомогою VPN та інших зашифрованих засобів.
Група активно коментувала матеріали про Ґаббард на сайтах Honolulu Star-Advertiser, Honolulu Civil Beat, а також у Facebook, Twitter, Reddit та Medium. Інколи в групових чатах Skype з'являлися повідомлення з особистого акаунту самої Ґаббард: вона вказувала на публікації, що вимагали відповіді, і диктувала, що саме слід писати. "Чому наші коментатори нічого не відповіли?" – запитувала вона після однієї статті 2018 року. У кількох повідомленнях Ґаббард просила коментаторів не називати Асада "жорстоким диктатором" у відповідях на закиди щодо її апологетики сирійського лідера.
Особу координатора всієї операції в чатах позначали займенниками "він" або "наш друг", а іноді ініціалом "С" – скороченням від імені Батлера, відомого також під іменами Шріла Прабгупада та Сіддхасварупананда Парамахамса. П'ятеро колишніх членів SIF підтвердили Свейну, що "С" – це Батлер.
Хто говорив у мікрофон?
Попри переконливі збіги між меморандумами та вчинками Ґаббард, авторство головного голосу в документах довелося встановлювати окремо. Батлер у 2017 році заявив журналу New Yorker, що не каже Ґаббард, як голосувати: "Кожна людина має вирішувати це сама". Сама Ґаббард у 2019 році категорично відкинула твердження, що Батлер наставляв її політично: "Ні, ні, жодним чином".
SIF не відповів на запити журналіста. Пресслужба Ґаббард закликала Свейна відмовитися від матеріалу. Президентка SIF Джіні Бішоп надіслала лист із відмовою відповідати на конкретні запитання, пославшись на "хибні передумови й характеристики". Представник PR-компанії, що діяла в інтересах SIF, назвав усе розслідування "гіндуфобією" і охарактеризував Зальцбурґ як "злобну брехуху".
Несподівано відгукнувся Суніл Кхемані – людина, яку сама Ґаббард порівнювала з дядьком. Він заявив, що саме він, а не Батлер, є автором переважної більшості меморандумів. "Переважна частина цих матеріалів більш ніж десятирічної давнини – моя або інших радників, зокрема її батька, сенатора Майка Ґаббард. Я багато років співпрацював із конгресвумен Ґаббард з питань медіа, промов і формування позиції з різних питань", – написав він. Батлер, за словами Кхемані, міг написати від сили один-два документи – виключно про Бгаґавад-ґіту та ведичну систему гуру. Далі Кхемані зазначив, що "немає жодних доказів" того, що документи можна приписати Батлеру. Свейн звернувся до нього з проханням уточнити, які саме меморандуми написані Батлером, а які – ним самим. Відповіді не надійшло – ні одразу, ні за кілька тижнів.
Аргументи проти версії Кхемані
Свейн виявив кілька речей, що суперечили поясненням Кхемані. У 173-сторінковому зведенні порад для Ґаббард у розділі про імміграцію є спогад про підліткову роботу на Гаваях. Батлер виріс на Гаваях; ні Кхемані, ні Майк Ґаббард там не народилися. У низці меморандумів головний мовець сам ідентифікував себе як Батлер – загалом у 19 документах. Якщо, як стверджує Кхемані, документи писали різні люди, то як отримувачі мали здогадатися, чия порада перед ними? Логічнішим видається пояснення: головний голос один.
В одному з документів щодо правової проблеми SIF звернення йде від "Сіда" до "С" – тобто це різні люди. "Сід" – ім'я, під яким у SIF відомий сам Кхемані (скорочення від його посвяченого імені Шьямасундара Дас). Отже, "С" – хтось інший, тобто Батлер.
Для додаткової перевірки Свейн вдався до стилометричного аналізу за допомогою штучного інтелекту: попросив чатбота Claude порівняти мову меморандумів із 7 000-сторінковим архівом лекцій Батлера, а також із текстами Майка Ґаббард і Кхемані. Claude запустив 13 статистичних моделей і дійшов висновку: усні репліки в меморандумах, найімовірніше, належать одній людині – і ця людина значно більше схожа на Батлера, ніж на Кхемані або Майка Ґаббард. Як один з аргументів ШІ навів слово "duplistic" (замість "duplicitous") – воно трапляється один раз у меморандумах і дев'ять разів у лекціях Батлера.
У пошуках людей, які знали правду, Свейн вийшов на родичку одного з кандидатів IGG 1976 року. Та погодилася говорити лише анонімно –– через страх перед помстою з боку SIF. За її словами, Батлер давав кандидатам поради, намагаючись приховати свій зв'язок із ними, і уникав письмових комунікацій –– передавав настанови через посередників. "Він хотів правити світом", –– сказала вона.
Епілог: що залишається
Документи не охоплюють період після того, як Ґаббард залишила Конгрес. Але Свейн знаходить відлуння давніх настанов у її пізніших промовах. Зокрема, фраза про те, що Ґаббард приймає кожне рішення крізь призму "безпеки, захищеності та свободи американського народу", вперше з'являється в меморандумі Хоун 2014 року – і відтоді стала мантрою Ґаббард: вона вживала її в мемуарах 2024 року, на слуханнях у Сенаті, в інавгураційній заяві на посаді директорки розвідки та на численних інших публічних заходах.
У травні 2025 року Fox News повідомив, що Ґаббард залишає посаду директорки національної розвідки: офіційна причина – діагноз рідкісної форми раку кісток, який поставили її чоловікові. Свейн на той час вже два місяці намагався отримати від неї відповіді на запитання – безуспішно. Саме в один із останніх днів на посаді її пресслужба нарешті відреагувала, але не на суть матеріалу, а охарактеризувала розслідування як "звинувачення, пов'язані з невдалою спробою вимагання 250 тисяч доларів із боку невдоволеної колишньої волонтерки".
Принаймні сім фейкових акаунтів, причетних до операції з підтримки Ґаббард, були активними на X ще на початку 2025 року – під час слухань у Сенаті щодо її кандидатури. Після оголошення про відставку Ґаббард кілька акаунтів синхронно відреагували схожими за змістом дописами: "Директорки розвідки Ґаббард – справжньої патріотки – бракуватиме"; "Тулсі буде бракувати! Вона справді неповторна і справжня патріотка!"
