Хоча це не перша подібна трагедія, згадати хоча б Хмельницький. І в цій трагедії винувата не тільки росія. І чергові не зроблені висновки з неї приведуть до нової біди.
Одним не цікаво бо не платять за це. Іншим - бо це ж ніби "танцювати на горі", якось не пасує.
І в цьому якраз полягає ця чорна суть сучасності. Бо за якимись дивними неписаними правилами з числа відповідальних за горе чомусь зникли всі представники влади, але якщо їм треба то можна легко травити якогось Кличка після обстрілу Києва чи радіти удару по Рошену. Тут вже чомусь росіяни не несуть одноосібну відповідальність. І якось вже пасує "танцювати на горі".
Як так сталося, що за декілька років люди, які винуватили попереднього президента Порошенка навіть в тому, що десь там в Одеській області загорівся дитбудинок і істерили тижнями з цього приводу, не кажучи вже про підпалені росіянами старі радянські військові склади, раптом за день забувають про все.
Раптом забувають за те, що халатність, саботаж і невивчені уроки спричинять біду біля їх дому.
Як так сталося, що президент в країні тепер ні за що не відповідає і нічого не знає. Навіть про Вову. Зате легко можна перевести увагу на все того же старого Пороха. Просто так. Просто тягаючи тупі меми, або зулупу біля хати. Не кажучи про хейт на адресу людини, яка за свої гроші допомагає армії.
Я цього не можу зрозуміти, що спонукає людей відволікатись від реальних загроз, реальних обставин і спрямовувати свою ненависть на того, кого вони самі вважають "збитим льотчіком".
Так легше "перемогти"? Перемогти кого? Так легше забутися?
Чим це відрізняється від поведінки наркомана чи алкоголіка в термінальній стадії?
Висновки не робляться. Проблеми загострюються. Люди, героїчні люди (з одного боку) України відсторонюватися від усього, намагаючись забутися в якомусь наркоманському угарі, пиздота праві бал і живе своє найкраще життя
