13 мільйонів росіян мають по три кредити одночасно. Я таких називаю жонглерами - коли наступні кредити беруться для того, щоб перекрити вже існуючі. Це воронка, і вона затягує на дно.
Підмосковні склади з товарами російських підприємців, серед яких катушки з оптоволокном, комплектуючі для дронів та інше - це втрачені шалені для когось гроші. І не важливо, що поряд горить вантаж з "ручной работой", який дбайливо збирали й пакували - воронка повинна затягнути на дно кожного.
Психологія каже, що ми не можемо очікувати усвідомленості скоєного кожним з них - часто вони не усвідомлюють власної вини аж до кінця життя. Тобто ніколи. Їх его блокує їх розуміння причин і наслідків, розуміння - це взагалі останнє, до чого гіпотетично може дійти переважна більшість росіян. Тут нам варто принаймні задовільнитися холодним спостереженням за тим, як руйнується їх звичне життя. Щодо москви як острову недоторканості - ви колись пробували вимкнути музику в радянських фільмах, де вони цю москву підносили як щось тріумфальне? Вимкніть музику в "масква слєзам нє вєріт", в інших фільмах - що ми побачимо? Сірість. Убоге життя, убоге в плані цінностей, яке виглядає скоріше як приклад успіху найгидотніших дармоїдів, здатних йти по головах.
Якщо зараз "вимкнути" весь той блеф і "велич", які вони собі самостійно вибудували - то залишиться великий мурашник, який висмоктує ресурси з власних регіонів. Великі податки платяться в бюджет москви - але підприємства беруть ресурси з того ж Татарстану. Там взяли, висмоктали - а податки в москву.
Вони думають, що це тимчасово - але все колись буває вперше. Можливо, це шалене нагнітання ними терору по відношенню до мирних українських міст - це ознака початку чогось геть невідомого для них. Я б охарактеризувала їх сьогодення як "назад, в будущєє". Назад - на цьому треба зробити наголос
