На тлі постійних новин про чергові дедлайни, «11 законів» чи «25 кроків від ЄС» у багатьох складається враження, що Брюссель щомісяця вигадує для України нові й нові вимоги.
Насправді всі реформи, яких від нас очікує Європа, чітко діляться на два принципово різні типи.
1. Глобальні, або стратегічні, реформи — трек вступу до ЄС
Це інституційний фундамент, без якого членство України в Європейському Союзі принципово неможливе. Йдеться про так званий
Кластер 1 — «Основи»/Fundamentals.
Ці реформи стосуються самої архітектури держави, верховенства права та переформатування силового блоку:
Повна реформа СБУ.
Позбавлення служби невластивих функцій — зокрема розслідування економічних злочинів і тиску на бізнес — та зосередження винятково на контррозвідці, боротьбі з тероризмом і захисті державної таємниці.
Перезавантаження ДБР і Нацполіції.
Запуск нових прозорих конкурсів на керівні посади за участі міжнародних експертів, як це вже відбувалося з НАБУ чи БЕБ, а також чітке розмежування підслідності.
Глибока реформа прокуратури й судів.
Скасування токсичних «правок Лозового», забезпечення реальної автономії САП, прозорий відбір Генерального прокурора та справжня перевірка суддів на доброчесність.
-> Головна особливість цього блоку: це стратегічний трек.
Такі реформи розраховані на середньострокову перспективу й прив’язані до самого процесу відкриття та закриття переговорних глав про вступ до ЄС.
2. Операційні, або прикладні, реформи — трек макрофінансового виживання
Це суто практичний інструмент, побудований за принципом «гроші в обмін на конкретні кроки».
Він прив’язаний не до майбутнього членства, а до поточного виживання українського бюджету через програму Ukraine Facility — «Український фонд».
Тут Єврокомісію цікавить те, що можна оформити у вигляді конкретного закону, постанови чи адміністративного рішення вже зараз, аби українська економіка не пішла на дно, а використання грошей європейських платників податків залишалося контрольованим і прозорим.
Економіка та бізнес. Запровадження спрощеної процедури банкрутства для ФОПів і малого бізнесу, дерегуляція, прозорі процедури державного нагляду.
Енергетика та інфраструктура. Інтеграція українського ринку електроенергії з ринком ЄС, незалежність НКРЕКП, реформа «Укрзалізниці» та розвиток зеленої енергетики.
Державне управління та кошти. Цифровізація примусового виконання судових рішень, створення прозорого реєстру фермерських господарств, а також житлові програми для ветеранів і внутрішньо переміщених осіб.
Поблажка Зеленському, але не відмова від вимог
Фактично Європейський Союз знайшов для України компромісну формулу.
У Брюсселі розуміють, що для Зеленського реальний вступ до ЄС — разом із реформою СБУ, ДБР, прокуратури, судів і демонтажем ручного контролю над силовою вертикаллю — очевидно не є першочерговим завданням.
Декларативно Зеленський виступає за європейську інтеграцію. Але на практиці саме ті реформи, які найбільше обмежують владу Банкової, роками відкладаються, вихолощуються або блокуються.
Саме тому Євросоюз не став прив’язувати всю поточну фінансову допомогу до негайного виконання найболючіших політичних реформ.
Якби Брюссель поставив питання руба — або демонтаж владної вертикалі, або припинення фінансування, — конфлікт із Банковою міг би завершитися зупинкою допомоги. А цього Україна під час війни просто не витримає.
Тому ЄС розділив свої вимоги на два рівні.
Зеленському фактично залишили час визначитися, чи справді він готовий платити політичну ціну за вступ до Європейського Союзу. Але водночас через механізм Ukraine Facility його змушують виконувати конкретні прикладні кроки, без яких Україна не отримує наступних траншів.
Ці вимоги менше зачіпають саму конструкцію президентської влади, ніж повноцінна реформа силових органів і судової системи. Проте вони все одно б’ють по схемах, непрозорих потоках і можливості наповнювати приватні гаманці коштом державного бюджету.
Саме тому навіть операційні реформи влада часто затягує до останнього.
Чому виникає плутанина і де ми втрачаємо гроші?
Коли влада прострочує ухвалення законів з операційного, тобто другого, списку, Брюссель просто ставить транші на паузу.
Саме так виникла ситуація з «боргом» за минулий рік і з тими самими 25 кроками на понад 10 мільярдів євро, які Україна має терміново надолужити до кінця 2026 року.
Натомість складні й політично болючі реформи силових органів — передусім СБУ та ДБР, — які владі ухвалювати найважче, Брюссель виніс за дужки поточних термінових траншів, аби не обнулити бюджетну підтримку України під час війни.
Але це зовсім не означає, що про них забули.
Вони чекатимуть на нас на головному порозі — під час реальних переговорів про вступ України до Європейського Союзу.
Чи може Банкова втекти від європейських вимог?
Сьогодні головним важелем Європи є фінансова залежність України. ЄС дає гроші — українська влада змушена виконувати хоча б частину поставлених умов.
Але якщо Банкова колись знайде альтернативне джерело великих грошей — у Китаї, країнах Перської затоки чи деінде, — спокуса відмовитися навіть від цих реформ лише зросте.
Бо операційні зміни хоч і не руйнують президентську вертикаль безпосередньо, але перекривають частину непрозорих бюджетних потоків і зменшують можливості ручного управління державними ресурсами.
Тому питання європейської інтеграції — це не лише питання законів, дедлайнів і траншів.
Це питання про те, чи готова українська влада перетворити державу на систему правил, у якій силовики, суди, прокуратура та державні гроші більше не контролюються з одного кабінету
