Строк життєвого циклу світової валютної системи — 30–50 років.
Ямайській системі, заснованій 1976 року, вже 50 років, і найближчим часом вона піде в небуття, як колись Генуезька (1922) і Бреттон-Вудська (1944).
Спільна ознака всіх трьох систем — наскрізне посилення статусу долара.
Генуезька система передбачала золоті паритети та девізи (фіатні валюти, обмінні на золото) — передусім долар і фунт.
Бреттон-Вудська дала долару одноосібне лідерство: світ вкладав у долар, Америка — в золото.
Ямайська замінила девізи на резервні глобальні валюти, а золотий стандарт — нібито вільним валютним ринком.
Нібито, бо долар лишався неформальним лідером, а його статус зміцнила угода Плаза 1985 року, коли ключові країни штучно скоригували курси своїх валют відносно долара.
Забезпеченням долара замість золота стала нафта (петродолар) — за неформальною угодою США та Саудівської Аравії 70-х років минулого століття.
Тобто еволюція долара — це шлях від паритетного домінування (разом із фунтом) до майже одноосібного владарювання з частковим розподілом впливу з євро.
Здавалося б, залишається лише витіснити євро з міжнародних розрахунків.
Але трансформація долара, схоже, буде глобальнішою.
Хто може скласти йому конкуренцію?
Поки що ніхто серйозно.
Найближче до статусу конкурента — євро, теоретичні шанси є в єни та юаня.
Частка євро, фунта та єни у світових резервах — по 5-6% на кожну валюту, у глобальних розрахунках — 15–20%.
У юаня амбіції великі, а вагомої частки немає: 2–3% резервів і до 9% розрахунків, здебільшого завдяки РФ та Ірану.
Для «юанізації» світової фінансової системи Китаю потрібно відкрити внутрішній ринок для країн свого проєкту й залучати глобальну ліквідність через аналоги американських казначейських облігацій — «панда-облігації» чи «димсам-облігації», а також перейти від штучно заниженого курсу юаня до політики дорогого юаня, зробивши ставку на внутрішній попит замість експорту.
Найімовірніше, це станеться не раніше 2050 року.
Майбутня глобальна валютна система — це протистояння квазіприватних грошей (токенізованих традиційних валют) і національних цифрових валют.
США роблять ставку на квазіприватні гроші: USDT під заставу казначейських облігацій (сфера А) та ICO — первинний випуск монет чи токенів для залучення інвестицій у криптопроєкти — під заставу приватних токенізованих активів (сфера Б).
Сфера А токенізує держборг США і живить його рефінансування, зберігаючи домінування долара; ФРС при цьому не отримає права випускати цифровий долар.
Сфера Б створює позабіржовий резервний ринок капіталу, незалежний від фондового ринку і монетарної політики ФРС.
Китай робить ставку на цифровий юань (e-CNY) і платіжні системи для обходу SWIFT:
CIPS (Транскордонну міжбанківську платіжну систему) з річним оборотом понад 17 трлн дол., що вже працює в десятках країн, та mBridge — платформу розрахунків у цифровому юані від центробанків Китаю, Гонконгу, Таїланду, ОАЕ та Саудівської Аравії для миттєвих і дешевих переказів без участі західних банків.
По суті, ставка США — це ідеї Людвіга фон Мізеса та сучасної «Технологічної Спарти» на кшталт Пітера Тіля:
квазіприватні гроші під заставу токенізованого держборгу і позабіржового ринку на блокчейні.
Ставка Китаю — проста: в обігу національна валюта із золотим забезпеченням в інтересах держави: класична теорія грошей Маркса або металізм, де реальна ціна грошей відновлюється поверненням до золотого еквівалента.
Певною мірою Китай повторює американську матрицю: новий золотий стандарт юаня, проєкт нафтоюаня, який підтримав Іран.
Що вибере світ — приватний цифровий долар під заставу американського боргу чи цифровий юань під заставу золота?
Ядро Китаю для нагромадження капіталу — Гонконг і Макао, де банки випускають гонконгський долар і патаку під заставу долара США.
А що станеться, якщо Китай переорієнтує цю систему з долара на золото?
Перші ознаки вже є — поки не в Гонконгу, а в Шанхаї, на Шанхайській золотій біржі (SGE) за підтримки Народного банку Китаю.



















