Про це говорять росіяни. А отже це єдине, на що вони тепер покладаються, адже ніякої перемоги у них не вийшло.
Про мертвий Київ, або Київ, непридатний до життя, як і інші міста України, насамперед говорить хто? МЕРТВА РОСІЯ.
- Країна з населенням, у якого мертве критичне мислення, а також розуміння причин і наслідків;
- мертва опозиція з мертвими ідеалами;
- мертва релігія, бо оспівує зло і вбивства;
- країна з мертвими перспективами, адже суцільно залежить як від Китаю, так і від продажів своїх природніх ресурсів. Тільки від цього;
- мертві шанси на здорові розумово наступні покоління, адже споживають фальшиву, переписану під себе історію, і викривлену реальність, в якій Україна "напала" на росію.
Військові кажуть, що армія росії - не слабкий противник, і не варто її недооцінювати. Не буду, як цивільна. Проте "армія росії" вперлась в те, що для її перемоги доводиться лише бомбити цивільні підприємства, знищувати нашу енергетику, водопостачання й продукти харчування. Це не армія - це тероризм в чистому виді. Армії все ж таки показують себе на полі бою. Мертва армія росії - не тільки метафора. Термін життя російського солдата на полі бою насправді дуже короткий. І зокрема досягати найбільшого з найменшими втратами - не про росіян.
Коли єдине, що залишається росії аби "виграти", це перетворювати цивільні міста на непридатні до життя - це істерика. Це остаточний результат невдалого ланцюжка дій, в якому у них НЕ ВИЙШЛО. Але тут наступна річ: ми вже знаємо, що буває, коли вони заходять на наші вулиці. Підняти руки й здатися, аби вони залишили нам світло, воду, хліб - це було б свідоме самознищення. І кожний сам приймає рішення, проте якби ж це було тільки за себе. Якщо за себе - збери речі й їдь на росію.
Хтось з досі наївних скаже, що репресії були за часів Сталіна, або живцем спалювали людей за часів Гітлера, і в наші часи аж так бути не може? Але ж репресують. Пенсіонерок за грошовий переказ ЗСУ - в колонію. Розстрілюють за мову, за непокір, за проукраїнську позицію. Не вважають нас за людей. Знищують, спалюють, піддають тортурам, повертають тіла без внутрішніх органів. Ми ВЖЕ це знаємо, бачимо, через це проходимо.
Виживуть тільки ті, хто принизиться найбільше. Віддасть своїх дітей в російську армію. Забуде мову своєї землі. А отже допоможе знищити цілу націю, наче її ніколи й не було. Не буде Софії Київської. Не буде архівів. Не стане бібліотек. Школи перейдуть на російську. Не стане пісень, вистав, книжок, ми матимемо наступні "Розстріляні Відродження". Нас посадять, вб'ють, зітруть про нас пам'ять. Це як самовільно лягти в труну до мертвої вже російської нації - бо її шлях тільки в пекло. Ми це знаємо, а отже їх розрахунок на те, що нас можна зламати істеричними діями, знову хибний. Бо судять по собі.
Те, що вони роблять - це останнє, що їм залишається. Все інше вони програли.
Харків під час Другої Світової був зруйнований приблизно на 70% (найбільш постраждале місто, сумний лідер в часи наступу фашистів). В Києві центральна частина міста вже колись була перетворена на згарище. В Одесі вже колись було зруйновано майже 800 тисяч квадратних метрів житлового фонду. І так далі. Сьогодні стоїть черга з бажаючих нас відбудувати, коли прийде час. Так, це бажання заробити, бо це буде оплачено. Нам просто треба ще протриматись. Ми це вже проходили. Ми проходимо це зараз. Хочеться знати, але натомість доводиться хоча б вірити, що проходимо востаннє, аби через це не проходили наші нащадки.
Бережіть себе за можливості
