Кушнер і Віткофф в москві: "Thank you, Mr. Putin, for having us". А я не можу стриматися від дослівного перекладу. Він вас, дурачки, таки має. "Імєєт", як кажуть росіяни. Повна зневага до Трампа через відношення до цих двох дріб'язків проявляється в усьому: від їх чекання за дверима до залякування щодо їх поїздки до Києва.
Я не історик - але можливо ще ніколи не було проявлено аж такої зневаги до посланців американських президентів, а через них до самих американських лідерів, як за часів Трампа. І це від країни, яка стрімко деградує. Від країни, в якої істерика через неможливість перемогти Україну. Віткофф каже, що коли він буде на пенсії, то матиме безліч історій, які можна буде згадати, і зустріч з путіним буде однією з найкращих.
А тепер очевидність. Коли перед тобою сидить дрібний шулер і вихваляється цінністю від зустрічі з тобою, після того як ти вбив тисячі людей - ти бачиш Віткоффа, але уявляєш цілу Америку, яка сидить тут перед тобою і принижується. Вчора твоя ракета зруйнувала черговий американський бізнес в Україні, ти витер ноги об нього - а сьогодні це американське "щось" сидить і дякує тобі за зустріч. Ще б додав "від всього американського народу". Чиє б хворобливе его не розпухло?
На закаті росії, в кінці її недоречного існування, ці посланці тішать маленьку закомплексовану людину. Після брудної москви ступати у величний Київ і нести сюди "дякую, путіне, що ви нас маєте" (так, знаю, що дипломатичний переклад не такий) - це точно буде виглядати абсурдно. Проте політика тому й брудна справа, що коли могли б допомогти - допомогли б. А так - розтягують війну на довший термін. Не вони ж гинуть.
У нас сьогодні на Харківщині знову дитина загинула
