Серед причин було дві, про які варто пам’ятати й сьогодні.
Перша — нездатність об’єднатися перед смертельною загрозою.
Здається, цей урок ми вивчили.
У 2022 році українці не почали з’ясовувати між собою, хто правіший і хто кому що винен. Коли ворог прийшов знищувати нашу державу — країна стала до бою.
А от другий урок ми досі не вивчили.
Держава, яка воює за саме своє існування, не може дозволити собі розкрадати ресурс, від якого залежить її виживання.
Позаду мене — відреставрована українська техніка часів Визвольних змагань.
Дивишся на неї і особливо гостро розумієш: для країни, яка воює, корупція — це не просто про гроші.
Вкрадений мільярд — це зброя, якої не отримала армія.
Це захист, якого не отримало місто.
Це шанс вижити, якого когось позбавили.
Сто років тому Україна свій шанс втратила.
Сьогодні ми отримали новий шанс — і вже довели, що здатні виправляти старі помилки.
Тепер час виправити ще одну.
Бо іншого шансу в часі нашого покоління вже не буде
