У системі транснаціонального управління державами ніхто не роздає хабарі готівкою у валізах. Це вульгарно, небезпечно і залишає сліди. Сучасні компрадорські еліти отримують свої гонорари за розпродаж національного суверенітету інакше — через «золоті парашути», крісла в наглядових радах та посади президентів грантових бізнес-шкіл.
Призначення експрем’єрки та колишньої міністерки економіки Юлії Свириденко на посаду президентки KSE Business School (Київської школи економіки) — це не новина про освіту. Це публічне закриття контракту. Це фінальний акт приймання-передачі виконаних робіт, за якими стоїть наймасштабніше відчуження національного багатства в новітній історії України.
Що таке Київська школа економіки (КШЕ)? Обивателеві її продають як прогресивний навчальний заклад. Але в реальній політичній архітектурі екосистема КШЕ на чолі з її незмінним президентом Тимофієм Миловановим та ректором Тимофієм Бріком — це кадровий інкубатор та ідеологічний хаб Міжнародного валютного фонду (МВФ) і пулу західних інвесторів (з орбіти того ж таки Джорджа Сороса та транснаціонального капіталу).
КШЕ — це точка збирання лояльної до Заходу технократичної еліти. Коли глобалістам потрібно просунути непопулярне рішення (підняття тарифів, приватизацію, урізання соціалки), КШЕ генерує для цього "наукове та експертне обґрунтування".
Але у КШЕ є ще одна тіньова функція — це сейф для евакуації відпрацьованого політичного матеріалу. Свириденко поставили на керівні посади в уряді не для того, щоб вона розвивала українську промисловість. Її поставили як ідеального, слухняного ліквідатора-підписанта. Вона виконала свою місію, і тепер господарі (МВФ та західні корпорації) забезпечили їй ситу, престижну і недоторканну пенсію в статусі президентки бізнес-школи.
Злочин століття
За що ж саме виплачено такий щедрий "золотий парашут"? Згадаймо фотографію, про яку воліють мовчати офіційні медіа: 1 травня 2025 року, Юлія Свириденко підписує угоду з американськими партнерами щодо українських надр і критичних мінералів.
Це був Рубікон. Україна володіє одними з найбільших у Європі покладами літію, титану, урану та рідкісноземельних металів — це кров сучасної високотехнологічної економіки. Замість того, щоб зробити ці надра базою для власного індустріального відновлення та виробництва кінцевого продукту, український уряд в особі Свириденко просто відписав їх західним транснаціональним корпораціям як сировинний придаток.
Вона легалізуваоа монопольне право на розробку і видобуток того, що за Конституцією належить українському народу (стаття 13). Американські корпорації отримали доступ до трильйонних активів за безцінь, під ширмою "залучення стратегічних інвестицій в умовах війни". Свириденко поставила свій підпис, гарантуючи, що Захід отримає сировину, а Україна залишиться з виритим котлованом та статусом колонії.
Якщо зняти з цієї ситуації красивий піар-макіяж про "західне партнерство", дії ексміністерки економіки утворюють ідеальний склад злочину одразу за кількома важкими статтями Кримінального кодексу України:
1. Стаття 111 ККУ (Державна зрада).
Передача стратегічних надр (титану, літію, урану) під іноземний контроль підриває економічну та оборонну безпеку України. Це умисне діяння, вчинене на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та економічній безпеці держави. Свириденко діяла не в інтересах українського народу, а як агент впливу іноземних суб'єктів.
2. Стаття 364 ККУ (Зловживання владою або службовим становищем).
Умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе або іншої фізичної чи юридичної особи використання службовою особою влади, що спричинило тяжкі наслідки. Підписання кабальної угоди 1.05.2025 щодо надр позбавило державу стратегічного ресурсу, завдавши збитків в особливо великих розмірах.
3. Стаття 368 ККУ (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Ось тут посада в КШЕ грає ключову роль. У кримінальному праві це називається "відкладеним хабарем". Неправомірна вигода може мати не лише грошову форму. Високооплачувана, статусна посада президентки KSE Business School, фінансування якої безпосередньо пов'язане з тими самими транснаціональними колами, яким Свириденко віддала надра — це класичний хабар, розтягнутий у часі. Ти відписуєш ресурси корпораціям сьогодні, а завтра їхні фонди призначають тебе на довічну синекуру.
Тепер картина M&A (злиття та поглинання) України стала абсолютно повною.
Михайло Федоров («Міша 3.0») оцифровує населення, віддає зв'язок (Starlink) корпораціям Ілона Маска, перетворює державу на прозорий акваріум для західних NGO і, виконавши місію, отримує бронь у Фонді «Східна Європа» (орбіта Сороса).
Юлія Свириденко ліквідує економічний суверенітет, відписує стратегічні надра і мінерали американським корпораціям, і, виконавши місію, отримує крісло президентки бізнес-школи КШЕ (під кураторством МВФ).
Вони діють як ідеальні ліквідаційні менеджери збанкрутілого підприємства. Глобалістам не потрібні патріоти, їм потрібні виконавці. І поки український народ оплачує цю війну життями, втраченим майном та зруйнованою енергетикою, компрадорська еліта отримує свої дивіденди у вигляді теплих грантових кабінетів, куди не долітають ані повістки, ані ракети, ані кримінальні справи.
