Яйця й м'ясо привозили з хутора. Це поблизу мене так називають частину приватного сектора, де люди розводять худобу, роблять масло, молочні продукти. Вони просили вибачення за ціни, які були цілком ринковими, бо боялися, що їх звинуватять в спробі нажитися на війні. Це був початок 2022 року тут, на Сході. В магазинах продукти скінчилися, і люди шукали їжу ось так, серед фермерів.
Не дуже орієнтуюся в Києві, але в Харкові (не в центрі, звісно) багато дрібних магазинів. Достатньо МАФів. Місто вкрите мережами фірмових магазинчиків виробників. Є улюблені, є якісні, є з чудовою репутацією. На всіх ракет чи шахедів може й вистачить, але підірвати магазин з м'ясом росіянам вийде дорого. Там товару на меншу суму, ніж коштує шахед. А щодо централізованих складів - то вже не раз підривали. Бачу, як це відновлюється майже з нічого.
Стихійна торгівля біля метро раніше притискалась або ж кришувалась поліцією, їх часто ганяли - бабусь з зеленню, людей з області, які привозять в місто сир власного виробництва, та й будь що. Зараз їх знову багато. Тут і ковбаси, і копчення. Овочі - все з полів та городів. Частина області прострілюється, лежить в руїнах, але всього як завжди багато. Це вже, напевно, мем: розповідь солдата ЗСУ, який в окопі в посадці почув звук техніки, а то місцевий тракторист вранці обробляв землю. Окопи, шахеди - тракторист. Когнітивний дисонанс. Коли будувалися лінії оборони, до будівельників підходили фермери й питали, на якій відстані вони можуть почати працювати. Скільки їм відступити від окопу - метр, два, чи більше? Це реальні випадки.
Нещодавно писала про таку річ як "пацифікація" - це рейди поляків на українські села й містечка 1930 року. Там тема обширна й цікава, але що я хочу відмітити: кріпосне право в Галичині скасоване в 1848 році, але відтоді українці не лише звільнилися від примусової праці - а набудували кооперативів, віробництв, і з таким розмахом, що коли поляки здійснювали ті свої рейди - то нищили товари саме українських місцевих виробників. І про що це мені сказало: нація невбиваєма. Маю великі сумніви, що якби на Галичині жили росіяни, то вони змогли б організувати такий двіж в плані кооперативів та виробництв, як українці.
Як постачальник супермаркетів, намагаюсь вже паркуватися в найвіддаленіших кутках парковок, бо якщо прилетить і пощастить вціліти, то хоча б буде на чому поїхати. Тенденції з ТЦ погані. Але їх руйнація виглядає як істерика. Україна була одним із головних постачальників продуктів в часи російської імперії, була джерелом їжі для фашистів в часи Другої Світової, була ключовим виробником в часи совка. Ми не були ситими в повній мірі, бо все це добро вилучалося й везлося дармоїдам в російські регіони. Про Голодомор - взагалі окрема тема.
Але що таке Україна "без їжі"? Це зовсім не те, що росія без їжі. Росіяни ж завжди заздрили українським призовникам, яким родичі привозили що поїсти. За це в тому числі вони нас і ненавидять. Бо скільки не забирай, скільки не руйнуй - а воно відроджується
