Навколо Олешок купа бажаючих примазатись - і Меланія Трамп, і російські уповноважені з прав людини (дивна назва посади, як для росії). І всі будуть говорити, що роблять добру справу, забуваючи, що все це пекло виникло на колись мирній землі, і має конкретне джерело витоку й виконавців. Земля тільки - наша. І люди - наші. Зло - має власників. І вони з іншою пропискою. Але мені здається, купі дотичних зручно не помічати головного.
В заголовках буде про велику місію, про внесок "першої леді Америки", про милосердя - і все це давно маячня, бо реальність перекривлена. Спотворена. Речі своїми іменами не називаються. Україна стікає кров'ю, корчиться від болю, збирає себе по крихтах, а навколо якісь танці на кістках. Як наче ми, які витримують найбільше навантаження, ще щось комусь винні, щось маємо підтверджувати, чиїсь комплекси, чиїсь історичні судоми, чиїсь лікувати недоліки.
Нас ще паличкою в розірвану рану штрикають: ми мусимо й людяними залишатися, і конвенцій дотримуватися, і комусь йти назустріч саме зараз щодо наших власних героїв, назв, свят і так далі. Штрикають і піаряться. Штрикають і пафосно дають інтерв'ю. Україна їм те, Україна їм се, але багато хто з них піариться на наслідках, старанно обходячи першопричини.
Десь зустріла цими днями з європейського, що нас вони бачать армією, яка надалі захищатиме їх контур від російської загрози, бо ми "непогана армія з непоганим досвідом". Нічого собі. НАТО підземні війни в газових трубах теж веде? У нас там і комунікації (бо наверху суцільна кіллзона), і переносні туалети, і дрони трубами запускаємо, і медична служба там працює. В трубах. Які теж і до Європи ведуть.
Хочеться сказати: роззуйте очі. Назвіть речі своїми іменами. Визнайте - хто є Україна, і яка її тут роль. Але може я очікую сміливості й правди від тих, хто на це просто не здатен?
