Огляд
Лиманський напрямок
Противник (російські війська) продовжує стабілізаційні заходи (ведення активної оборони) у смугах 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Запад» з метою утримання позицій своїх передових частин і підрозділів на схід від міста Лиман (25-та ЗВА), а також для запобігання просування передових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) на схід від річки Чорний Жеребець (20-та ЗВА), на північний схід від міста Лиман.
Станом на вечір 11.11.2026 російське командування в цілому змогло стабілізувати ситуацію на цьому напрямку завдяки завершенню активного етапу наступальних дій ЗСУ на північ від Лимана. Їхні передові частини та підрозділи продовжували закріплюватися на досягнутих рубежах у смузі 20-ї ЗВА, проводячи спорадичні наступальні бої на окремих ділянках для покращення свого тактичного положення. Крім того, вони продовжували контратаки в смузі російської 25-ї ЗВА, аби відтіснити її передові підрозділи безпосередньо від міста Лиман.
1. По цьому напрямку противник діє наступними силами та засобами (приблизно):
+ 20-та ЗВA — діє на Лиманському напрямку основними силами
- 3-тя мотострілецька дивізія (мсд) — 252-й, 362-й і 752-й мотострілецькі полки (мсп), 237-й танковий полк (тп), 99-й самохідний артилерійський полк (сап) — ймовірно, частина сил цієї дивізії також діє на Борівському напрямку.
- 144-та мсд — 254-й, 283-й і 488-й мсп, 59-й тп, 856-й сап — також, очевидно, один із її мотострілецьких полків діє в бік Борової.
- 236-та артилерійська бригада (абр)
- інші частини та з’єднання зі складу армійського комплекту військ (сил) - 53-тя зенітна ракетна бригада (зрбр) — та сама, що «мала стосунок» до малайзійського Boeing, 448-а окрема ракетна бригада (орбр), 9-а бригада управління, 16-й інженерно-саперний полк (ісп), 533-й командно-розвідувальний центр + роти та батальйони інших родів військ, включаючи окремий армійський батальйон безпілотних систем (БПС) та 29-ту окрему роту спеціального призначення (ор СпП).
+ 25-а ЗВA — також діє на Лиманському напрямку основними силами
- 67-ма мсд — 31-й, 36-й і 37-й мсп, 19-й тп, 83-й сап — можливо, що низка підрозділів цієї дивізії перебуває в операційній зоні УВ «Север», або на Куп'янському напрямку, під оперативним підпорядкуванням командування російської 1-ї танкової армії (ТА)
- 164-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)
- 169-та омсбр
- 11-та окрема танкова бригада (отбр)
- 73-тя абр
- 157-ма окрема бригада МТЗ
- інші частини та підрозділи з армійського комплекту військ (сил), включно з 6-м окремим батальйоном БПС «Гиперион», 552-м командно-розвідувальним центром, 171-м командним пунктом ППО та 25-ю ор СпП.
Очевидно, що російська 25-та ЗВА не має у своєму складі «штатних» зенітно-ракетної бригади (зрбр) і ракетної бригади.
+ Сили та засоби посилення
- 1-й мсп 2-ї «таманской» мсд 1-ї ТА, ймовірно, діє на Лиманському напрямку у смузі 20-ї ЗВА кількома підрозділами
- 15-й мсп 2-ї «таманской» мсд 1-ї ТА також діє в смузі 20-ї ЗВА низкою своїх підрозділів
- Крім того, можлива наявність кількох підрозділів 4-ї «кантемировской» танкової дивізії (тд) 1-ї ТА, ймовірно перегрупованих у смугу 20-ї ЗВА протягом минулого місяця.
2. Поточна ситуація на Лиманському напрямку характеризується досить запеклими боями в тактичній зоні вздовж річки Чорний Жеребець на ділянці від села Макіївка до села Торське, а також у районі великого лісового масиву на схід і південний схід від міста Лиман, безпосередньо поруч із річкою Сіверський Донець з півночі. Зокрема:
- По напрямках Греківка — Макіївка та Новомихайлівка — Макіївка передові українські підрозділи, очевидно після звільнення Греківки та Новомихайлівки, займають позиції відповідно за 4 і 3,2 км від Макіївки.
- У напрямку Катеринівка — Новолюбівка передові українські підрозділи майже досягли східних околиць останньої (вони менш ніж за 1 км від неї).
- По напрямку Зелена Долина — Новосадове передові українські штурмові групи вийшли на відстань менш ніж 1,5 км до річки Чорний Жеребець
- У напрямку Колодязі - Іванівка, очевидно, українські штурмові групи вже знаходяться на південних околицях останньої. Хоча противник продовжує утримувати ділянку місцевості на захід від Іванівки глибиною до 3,5 км.
- По напрямку Колодязі – Білогорівка та Ставки – Мирне противник продовжує утримувати вузьку смугу місцевості на західному березі річки Чорний Жеребець, буквально менше 1 км завширшки (до 800-850 м). Хоча, ймовірно, українська піхота вже присутня в районі села Мирне, де вона веде бої з кількома російськими піхотними групами, які намагаються розширити цю смугу на південь (у напрямку села Зарічне) і на захід (у напрямку села Ставки).
Ситуація там змінюється досить динамічно, сторони активно і постійно атакують і контратакують одна одну. Однак противник, очевидно, поки що не може розширити свою зону «впевненого контролю» за межі згаданої смуги. З іншого боку, українські штурмові групи, ймовірно, почали з'являтися вже в південній частині села Ямполівка, яка розташована за річкою, тобто на її східному березі.
- У районі великого села Зарічне також тривають запеклі зустрічні бої. Очевидно, українські підрозділи утримують не лише центральну частину села (від вулиці Центральної до вулиці Горького), а й досить активні в його південній частині, намагаючись просунутися далі на південь, у напрямку Ямполя, вздовж вулиці Клеверна.
Крім того, у низці джерел вже з’явилася інформація про присутність українських штурмових груп на протилежному, східному березі річки Чорний Жеребець, у центральній частині села Торське. Наразі я не можу ні спростувати, ні підтвердити цю інформацію.
Поки що немає підстав стверджувати, що українська піхота вже закріпилася в північній частині згаданого вище лісу, з боку села Зарічне, у смузі російської 25-ї ЗВА. Однак обидва перехрестя дороги Зарічне – Ямпіль з відгалуженням на Лиман вже явно перебувають у так званій «спірній» («сірій») зоні, що цілком може означати присутність штурмових груп української піхоти в цих районах.
- У лісовій місцевості між Ямполем і Лиманом також тривають досить активні бої за окремі позиції, лісові дороги, просіки та ділянки. Очевидно, що командування передових частин і підрозділів російської 25-ї ЗВА намагається зберегти контроль над цим районом за будь-яких обставин.
На даний момент, схоже, російські підрозділи відійшли щонайменше на 4,5 км із його західної частини, яка безпосередньо межує з містом Лиман, але продовжують утримувати його центральну та східну частини.
Водночас противник, час від часу, намагається проводити активні штурмові та інфільтраційні дії з цих позицій у напрямку сіл Діброва та Озерне, через дорогу Лиман – Закітне. Очевидно, аби зберегти присутність своїх малих піхотних груп саме у цих районах. Крім того, командування російської 25-ї ЗВА не припиняло інфільтраційних дій й безпосередньо в напрямку міста Лиман.
Схоже, наразі невеликі піхотні групи противника (переважно 3-4 в/сл) присутні в районі села Озерне, у кількох підвалах на південній і північній околицях села Діброва, у районі таборів «Патріот» і «Варадеро», а також навіть на північно-східній околиці самого Лиману (у кількох зруйнованих будинках на перехресті вулиць Слобожанська та Незалежності, районі заправки Avias +).
- У районі села Ямпіль, очевидно, діють також піхотні групи обох сторін. Більше того, у самому селі, ймовірно, є позиції як українських підрозділів, так і кількох російських піхотних груп.
Таким чином, можна стверджувати, що станом на зараз українське командування оперативно майже повністю усунуло загрозу Лиманському району оборони ЗСУ з півночі та північного заходу, витіснивши війська (сили) російської 20-ї ЗВА з міжріччя річок Нітріус і Чорний Жеребець, на північ від Лимана. А також дуже ускладнити в майбутньому командуванню російської 25-ї ЗВА проведення будь-яких наступальних дій у напрямку Лиману. Більше того, ситуація для противника в смузі його 25-ї ЗВА, ймовірно, продовжує розвиватися, хоч і досить повільно, але стабільно у негативному для нього напрямку. Однак, очевидно, що ще дуже зарано говорити про повне та кінцеве усунення загрози для всього Лиманського району оборони ЗСУ.
3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на Лиманському напрямку, я б у цьому сенсі виділив низку тактичних та оперативно-тактичних факторів, зокрема:
- Досягнувши річки Чорний Жеребець на досить широкому фронті в смузі російської 20-ї армії, українське командування, очевидно, отримало можливість, скажімо так, «подумати» про створення (або радше відновлення) власного тактичного плацдарму на її східному березі.
Більше того, у цьому випадку воно тепер може діяти не на широкому фронті, як це було під час ліквідації плацдарму противника у смузі20-ї ЗВА, коли ЗСУ мусили це робити з цілком об'єктивних причин, а зосередити свої зусилля на одній-двох відносно вузьких ділянках. Що, у свою чергу, дозволить ефективніше зосередити свої сили та засоби. Головне тут — обрати найбільш вдалу т зручну ділянку(и) і момент для початку активних дій.
- Іншим альтернативним варіантом подальших дій ЗСУ на Лиманському напрямку, очевидно, може бути «сценарій», подібний до попередніх наступальних дій українських військ у смузі російської 20-ї ЗВА.
Йдеться про поступовий, але наполегливий тиск з флангів на плацдарм 25-ї ЗВА, який майже повністю покритий досить щільним лісовим масивом на схід від Лиману. Це може змусити командування російської 25-ї армії відвести свої передові частини та підрозділи на схід від цього лісу, спочатку за дорогу Зарічне – Ямпіль, а потім, власне, за річку Чорний Жеребець.
Принаймні два очевидні фактори можуть сприяти цьому варіанту. А саме, наявність дуже складних, навіть на тактичному рівні, умов для повноцінної логістики російських частин і підрозділів, що діють у цій лісовій місцевості (фактично, у більш-менш значних обсягах це вже можна здійснювати лише однією дорогою, добре відомою українському командуванню, що веде безпосередньо від села Торське до лісової місцевості на західному березі річки). А також — досить активні спроби українських підрозділів, і явно не безуспішні, просунутись у напрямку Зарічне — Ямпіль, у поєднанні з утриманням позицій безпосередньо в самому Ямполі.
За таких умов рано чи пізно командування російської 25-ї ЗВА просто не матиме іншого вибору, окрім як вивести свої підрозділи з цього напівзаблокованого плацдарму, який, до того ж, дуже складно і важко забезпечити. Інакше вони просто втратять навіть мінімальний рівень боєздатності з «незалежних від них причин».
- Третій варіант — залишити все «як є» і підготуватися до подальшої оборони. Тобто закріпитися на досягнутих рубежах і позиціях, одночасно й поступово «зачищаючи» усі залишкові дрібні піхотні групи російських інфільтратів у своєму тактичному тилу. Водночас переключити власну оперативно-стратегічну увагу на інші, більш проблемні напрямку.
Що стосується мене, то таке рішення може призвести до наступного результату. Противник, стабілізувавши ситуацію на цьому напрямку, з часом знову спробує перейти до активних наступальних дій тут. Оскільки він повністю усвідомлює ступінь впливу цього напрямку на свою головну оперативно-стратегічну ціль — Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Оперативний зв'язок подій на Лиманському напрямку (по дирекціям Лиман – Слов'янськ та Лиман – Ізюм) з розвитком подій безпосередньо на Слов'янському напрямку – очевидний.
Не випадково командування російського УВ «Запад», свого часу, одночасно зосередило 2 зі своїх трьох армій, які є у його розпорядженні, саме на Лиманському напрямку.
Підсумуємо ...
Поки що українське командування на Лиманському напрямку з низки причин має оперативну ініціативу. Однак наразі, якщо об'єктивно оцінити ситуацію, то варто зазначити, що йому поки не вдалося повністю вирішити проблему загрози Лиманському району оборони ЗСУ. Передові позиції противника все ще знаходяться за 4,5–5 км від міста.
Тому тепер перед ним постав цілком очевидний вибір — зупинитися на досягнутому, свідомо віддати противнику ініціативу і перейти в оборону на всьому цьому напрямку, або спробувати довести операцію «Вівальді» все ж-таки до її логічного оперативного завершення. Іншими словами, витіснити війська (сили) ОБОХ російських армій за річку Чорний жеребець. Або навіть «замахнутися» на ще більше і спробувати створити власний плацдарм на схід від цієї річки.
Мені зараз важко сказати, яке саме рішення ухвалить українське командування відповідного рівня в кінцевому рахунку. Оскільки факторів, як «за», так і «проти» всіх цих варіантів подальших дій, у переносному сенсі, є «вагон і малий возик». Починаючи з наявності відповідних боєздатних сил і засобів на цьому напрямку, закінчуючи оперативною ситуацією на інших напрямках й загальною стратегічною ситуацією у всій війні. Але, стосовно цього вибору, одне сказати можна вже зараз – затягувати з прийняттям такого рішення, явно не варто
