Джаред Кушнер вважає, що проблема – в європейському порядку безпеки. Насправді проблема – у спробі росії зруйнувати його силою.
Джаред Кушнер не розуміє проблеми, яку намагається розв’язати. Він вважає, що війна в Україні – це наслідок проблем із європейським порядком безпеки: старі домовленості нібито не спрацювали, тож потрібно створити щось нове. Саме тому, коли 10 листопада Україна, росія та Сполучені Штати зустрілися в Абу-Дабі, увага Кушнера була зосереджена на новій "системі безпеки" для Європи. "Очевидно, щось не працює, – сказав високопосадовець США виданню Politico. – Ми маємо створити щось нове, що працюватиме за нинішніх умов".
Сьогодні справді щось не працює. Але проблема не в європейському порядку безпеки. Проблема в тому, що росія намагається силою зруйнувати цей порядок.
Ідеї Кушнера щодо нового порядку безпеки, зокрема ті, що містяться у спільній заяві, яку він 10 листопада погодив із європейцями, не містять нічого нового. Постійні консультації з питань безпеки. Зв’язок у кризових ситуаціях. Військова прозорість. Зниження ризиків ескалації. Повага до суверенітету й територіальної цілісності. Кожен із цих принципів уже є частиною чинного європейського порядку безпеки, закріпленого Гельсінським заключним актом 1975 року, Паризькою хартією 1990 року, Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом та іншими угодами. москва підписала їх усі.
Подібно до мольєрівського пана Журдена, який із подивом дізнався, що все життя говорив прозою, Кушнер відкрив для себе Паризьку хартію – і, схоже, вважає, що сам її написав.
Однак проблема не в Паризькій хартії. Проблема – в росії. Протягом 35 років москва підривала порядок, який обіцяла визнати своїм:
- Балтія. У січні 1991 року, менш ніж через два місяці після того, як Михайло Горбачов підписав Паризьку хартію, радянські війська й танки штурмували телевежу у Вільнюсі, вбивши 14 беззбройних цивільних. Через тиждень радянський спецназ атакував Міністерство внутрішніх справ Латвії в Ризі, вбивши ще п’ятьох.
- Молдова. У 1992 році 14-та армія росії підтримала сепаратистів у Придністров’ї у війні проти уряду щойно незалежної Молдови. На саміті ОБСЄ у Стамбулі 1999 року москва пообіцяла вивести свої війська до кінця 2002 року. Понад два десятиліття потому в країні й далі залишаються близько 1 500 російських військових – всупереч волі Молдови.
- Чечня. Дві війни – 1994-1996 років і розпочата 1999 року – забрали життя десятків тисяч цивільних. Грозний було зрівняно із землею. Саме друга війна стала підґрунтям для приходу путіна до влади.
- Грузія. У серпні 2008 року росія вторглася до Грузії, а потім визнала Абхазію та Південну Осетію "незалежними". російські війська досі окуповують п’яту частину території Грузії.
- Україна. У 1994 році в Будапештському меморандумі росія зобов’язалася поважати кордони України в обмін на відмову Києва від третього за величиною ядерного арсеналу у світі. Через двадцять років росія захопила Крим і вторглася на Донбас. У 2022 році вона розпочала найбільшу війну в Європі від 1945 року.
- Контроль над озброєннями. росія таємно розгорнула ракету, заборонену Договором про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. У 2007 році вона призупинила участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі, а у 2023 році вийшла з нього. Вона обходила вимоги Віденського документа, зосереджуючи війська під прикриттям "навчань" – як це було навколо України у 2021 році. Вона також вийшла з Договору з відкритого неба.
Усе це сталося не тому, що Європі бракувало гарячих ліній чи заходів прозорості. Це сталося тому, що путін ніколи не визнавав порядку, що склався після холодної війни. У 2005 році він назвав розпад Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою століття". У Мюнхені 2007 року він дав зрозуміти, що відкидає порядок, який виник після холодної війни. У грудні 2021 року він зажадав, щоб НАТО відвело свої війська на позиції, які вони займали у 1997 році і пообіцяло ніколи не приймати Україну до Альянсу.
І справа не лише в НАТО. Як я вже писав, найбільше путін боїться не військової загрози з боку сусідів, а політичної: успішних, заможних демократій на кордонах росії, які можуть надихнути росіян вимагати того самого. Тому вдома він придушив інакодумство – ув’язнював і вбивав опонентів, закривав незалежні медіа, оголошував громадські організації "іноземними агентами" та переписав конституцію так, щоб мати змогу правити до 2036 року. А за кордоном підтримував авторитарних лідерів: допомагав Олександру Лукашенку жорстоко придушувати протести в Білорусі у 2020 році та відправив війська до Казахстану в січні 2022 року, щоб придушити повстання.
Саме це путін має на увазі, коли говорить про європейську "архітектуру безпеки". Він не хоче нового порядку. Він хоче зруйнувати чинний – а разом із ним і право сусідніх держав самостійно обирати свої уряди та союзи.
У січні 2022 року Вашингтон і НАТО відповіли на його вимоги пропозиціями щодо прозорості, контролю над озброєннями та зниження ризиків. Через місяць росія вторглася в Україну. Перелік Кушнера дуже схожий на відповіді, які тоді дали путіну. москва відкинула їх тоді. Вона відкине їх і тепер. Саме тому переговори в Абу-Дабі ні до чого не приведуть.
Є лише один спосіб закінчити цю війну. Якщо росія припинить стріляти – війна закінчиться. Якщо Україна припинить стріляти – закінчиться Україна.
Коли Ірак захопив Кувейт у 1990 році, Вашингтон не пропонував посередництва між Багдадом та Ель-Кувейтом. Він не пропонував нової системи безпеки для Перської затоки. Він назвав агресію агресією, згуртував проти неї світ і домігся її припинення.
Саме такого підходу потребують Сполучені Штати зараз. Відмовитися від стратегії, яка вже майже два роки не дає результатів. Перестати видавати себе за неупередженого посередника між агресором і його жертвою. Припинити разом із москвою тиснути на Україну та Європу, змушуючи їх поступитися. Натомість захищати європейський порядок безпеки, як це робив кожен американський президент від Трумена до Байдена. Озброювати Україну так, щоб росія не могла перемогти на полі бою. Посилювати санкції, щоб росія не могла дозволити собі продовжувати війну. Підкріпити європейські гарантії безпеки для України американською силою. Чітко дати зрозуміти: агресія не окупається.
Поки Кушнер, Віткофф і Трамп цього не зрозуміють, не буде ані припинення вогню, ані завершення війни. Нам не потрібен новий європейський порядок безпеки. Нам потрібні Сполучені Штати, які мають волю і спроможність захищати його, коли така держава, як росія, намагається його зруйнувати.
