Козаки-лікарі

Козаки-лікарі

Пам’ять про старовинні методи козацького цілительства живе сьогодні лише у фольклорі: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке свідчило б про давню традицію народного лікування. Перш ніж Січ була ліквідована, запорожці спалили медичні архіви, які знаходилися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирях, - щоб не потрапили до нечестивих рук…

«Цирульники» – так називали на Січі козаків-лікарів – володіли мистецтвом лікування отриманих у бою ран без звичних ліків – підручними засобами. Прикладали до рани... павутину, а іноді й звичайну землю, а в ролі антисептика використовували, наприклад, сушений любисток.

Дія цілительських ліків посилювалася читанням молитов, вимовлянням особливих – магічних – замовлянь і заклинань. Лікували, перш за все, словом – чим це не прообраз сучасної психотерапії?

Відома «трубка-носогрійка» була в пошані на Січі, «як мати рідна». Вона допомагала позбавитися від багатьох недуг. Щоб не стався у поході розлад шлунка, курили трубку, набиту материнкою; нервові розлади традиційно заспокоювали сумішшю м’яти і звіробою, а куріння табаку з додаванням полину, як вважалося, покращувало зір.

Простою козацькою «трубкою-сбрулькою» запорожці лікували і хвороби спини: примотували її до викривленої ділянки хребта широким поясом і – вирушали в похід. До місць забивів прикладали підкови, камені: не всі підряд, а особливі – лікувальні. Підкову використовували також як своєрідний тренажер – накачували м’язи за спеціальною системою. Ходили легенди про те, що запорожець одним зусиллям волі умів поставити на місце хребець, що вискочив.

На Січі популярними були настої, відвари, спиртові настійки, обгортання цілющими травами – кажучи сучасною мовою, цирульники були чудово знайомі з основами фітотерапії

Історії українських козаків