Дві третини "дєрєвні" Чєчоткіно не повернулися з війни в Україні. У грамотах, виданих родинам загиблих, написано:
- "погіб, сражаясь за общєствєнный туалєт в городє Солєдар, на уліце такой-то";
- "смертью храбрых, нашлі в собачьєй будке, в г. Бахмут. Охранял БК"
- "за вывоз 10 стіральных машин из г. Маріуполь, і передачу іх в штаб для общєствєнного пользованія" (насправді не довіз, бідолага, свої ж експропріювали).
Тобто на питання "за что погіб" - відповідь "за то". Речник міноборони Конашенков сказав, що Соледар - це місто з 2 або 3 млн населенням, за яке російська армія билася як лев довгі місяці, і зайняти там собачу будку або туалет - неймовірне досягнення патріотів з дєрєвні Чєчоткіно. Якби не зайняли - будка та туалет дісталися би НАТО.
Чєчоткіно і так мовчки здихало на околицях цивілізації, але тепер, в 2023 році, їм, нарешті, додали потужну причину собою пишатись. З сусіднього містечка Дурєєво приїхав непросихаючий мер та сиплим голосом наказав поставити пам'ятник загиблим героям. О-он на тому пагорбі - біля напівзруйнованої їзби сім'ї Вєточкіных. Або ні - о-он біля напіврозваленого відділення "Почты россіі". Або ж ні - о--о-он біля єдиної пристойної будови - церкви.
Нехай поп збере з місцевих гроші на той пам'ятник, а мер потім приїде, зробить селфі та стрічку переріже...
