Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.
М. Гоголь
21 лютого у дохристиянські часи вшановували Бога вітрів — Весняного Стрибога. Йому молилися за добру погоду на весну і літо.
У народі 21 лютого називають «серповидцями», бо колись селяни вже оглядали серпи, готуючи їх до майбутніх жнив, а також підмічали, чим холодніший останній тиждень лютого, тим тепліше буде у березні.
Іменинниками 21 лютого є:
Сава, Захар, Федір, Степан, Прохор
21 лютого народились:
1835 — Михайло Микешин, російський скульптор, художник, графік, автор пам’ятника Богданові Хмельницькому у Києві, ілюстратор «Кобзаря»;
1850 — Вікентій Хвойка, український археолог чеського походження, першовідкривач трипільської та черняхівської археологічних культур;
1871 — Осип Микитка, український військовий діяч, генерал-майор Української Галицької армії;
1899 — Дмитро Мілютенко, український актор, народний артист СРСР. Ролі: Пузир («Хазяїн» Карпенка-Карого), Хлопов («Ревізор» Гоголя), Часник («В степах України» Корнійчука);
1921 — Володимир Малик (Сиченко), український письменник;
1925 — Ігор Шамо, український композитор, народний артист УРСР.
Події 21 лютого:
1784 — Закладене місто Миколаїв.
1919 — У Києві вийшов перший номер газети «Комунар» (нині «Вечірній Київ»).
1948 — Президія Верховної Ради СРСР ухвалила виселити з УРСР осіб, що ухиляються від трудової повинності і ведуть «паразитичний спосіб життя».
21 лютого відзначають:
Міжнародний день рідної мови
Чи знаєте ви, що:
- Український народ, пов’язував смисл “лівого“ з ідеєю чогось недоброго, ворожого, зловісного: «Як дзвонить у правім усі, то має бути щось добре, а як у лівому, то — зле». Встати вранці лівою ногою наперед віщує нещасливий день, тому й приповідка: «Він сьогодні лихий, бо лівою ногою з ліжка встав». Вірили, що лівою рукою не годиться нікому нічого давати, бо то було б йому на шкоду; самий акт подавання лівою рукою свідчить про недоброзичливість. Не годиться також і їсти лівою рукою. А хто б лівою рукою перехрестився, то тим би до себе дідька прикликав.
- Те ж саме і в італійців, де “лівий“ («сіністро») означає не тільки поганий, шкідливий, але й навіть злочинний: «Фачча сіністра» («ліве обличчя») значить — людина, що має злочинні нахили чи наміри. У французів «гош» («лівий») означає фігурально незграбний.
- Слово відьма має давнє походження, від «веда», що означає «істинне знання». Людей, яких християнство зробило злими чаклунами, у дохристиянські часи поважали. Вони були наділені знаннями того, як керувати надприродними силами та впливати на зовнішній світ і долю інших людей. До них зверталися з усіма бідами, починаючи від тілесних та душевних хвороб, аж до прогнозів щодо врожайності наступного року. У давніх українців таких людей ще називали волхвами. До речі, здебільшого вони були чоловіками, хоча траплялися і жінки.
- За християнських часів «відати знаннями», означало втручатися у справи Бога. Тому всіх людей, які «відали» почали винищувати. Саме ж слово “відьма“ набрало настільки негативного відтінку, що й дотепер вважається образою. І все ж люди, які «відають» і сьогодні живуть серед нас. І незважаючи на XXI сторіччя, напевно, немає жодної людини, яка, принаймні, раз у житті не скористалася їхніми знаннями.
