Після поразки під Полтавою гетьман Іван Мазепа разом із шведським королем Карлом XII змушений був відступити до міста Бендери в Молдові, де в таборі шведів і помер у ніч на 22 вересня 1709 року. Початково його поховали у Варниці на території невеличкої православної церкви, яка простояла аж до 1932 року. Проте Мазепа за життя був щедрим меценатом і заповів спочити в Єрусалимській церкві Гробу Господнього, тому запорожці після наради вирішили виконати останню волю свого ватажка.
Щоб збити з пантелику царських шпигунів, яким Петро І наказав доставку Мазепу живим чи мертвим, Пилип Орлик розпустив чутки, нібито гетьмана поховають у Яссах, тодішній молдовській столиці. Викопавши домовину, козаки рушили в бік Ясс і зупинилися на ніч у якомусь селі. Як тільки село заснуло, вони потай повернули на південь до Галаца, плануючи далі плисти суднами по Дунаю до моря, Егейським морем до міста Тір, а звідти суходолом дістатися Єрусалиму.
Проте в Галаці козаки зіткнулися з несподіваною перешкодою: попри величезні гроші, які пропонував Андрій Войнаровський, та наявність султанського фірману з дозволом на поховання в Єрусалимі, турецькі перевізники навідріз відмовилися транспортувати тіло православного. Весна брала своє, ставало все тепліше, і зволікати далі було неможливо. Згодом козаки дізналися від місцевих жителів, що в Галаці є церква Святого Георгія, яка називалася Єрусалимською, оскільки канонічно підпорядковувалася Церкві Святого Гробу в Єрусалимі. Товариство сприйняло це як знак долі та вирішило поховати ватажка в цій церкві символічно.
Домовину тимчасово поставили в церкві Пречистої Діви Марії, поки за кількасот метрів, прямо перед олтарем церкви Святого Георгія, викопували гробницю. Перенесення тіла перетворилося на величну процесію: від церкви до церкви розлилася людська ріка з усієї округи, а старшина та козаки на чолі з Орликом і Войнаровським вишикувалися навколо домовини в три кола, утворивши живий захист. Кожен козак тримав запалену свічку, а їхні оселедці звисали з опущених голів, наче шаблі.
Подальша доля гробниці оповита численними переказами про її осквернення та розграбування росіянами або турками у 1711, 1835, 1877–1878 та 1945 роках. Зокрема, доктор Галин у статті «Могила гетьмана Мазепи» за 1930 рік описував розповіді місцевих про те, як наприкінці XIX століття команда матросів із російського судна зійшла на берег Галаца, відшукала могилу, відкрила її та вивезла останки гетьмана до Росії.
У 1962 році церква Святого Георгія була остаточно знищена комуністичною владою — її зачепили тросами та стягнули прямо в Дунай, після чого на цьому місці почали рити котлован під житловий будинок. Свідчення про ці події суперечливі: за однією версією, усі поховання перенесли, за іншою — екскаваторники зняли лише верхній шар ґрунту й не зачепили місце притвору. Уже в 2017 році спільна група українських і румунських науковців обстежила ділянку й висловила припущення, що могила гетьмана могла вціліти. У разі знайдення тадентифікації останків Івана Мазепи їх планується урочисто повернути в Україну.
