Диванний коментар.
1. У Першу світову війну центральні держави - Німеччина та Австро-Угорщина вдало використовували розвинуту мережу залізниць, маючи можливість швидко перекидати цілі армії з Заходу на Схід, з Півдня на Північ. За 4-7 днів сотні тисяч військових переміщувалися на тисячу кілометрів, у той час як Росія, оперуючи мільйонами людей в окопах, витрачала півтора-два місяці на ротацію своїх дивізій та корпусів. Про переміщення з однієї частини фронту на іншу за допомогою залізниць годі будо і мріяти: звична логістика піхоти того періоду здійснювалася переміщення на підводах або пішки. Тільки кіннота мала можливість влітку швидко змінювати напрямки. Разом з тим, не варто забувати, що в епоху важких артилерійських дуелей роль кінноти булу маргіналізована.
2. Російська армія зразка 2022 року не так і відрізняється від тієї, яка була сто років тому. Перед війною кількамісячне накопичення військ біля наших кордонів велося під приводом навчань. Численні підрозділи тижнями підтягували до кордонів України, будували системи забезпечення тилу паливом, боєприпасами, мобільною медициною. У перші дні війни ворогу майже вдалося доправити десант до Гостомеля. Частину гелікоптерів збили ще недосвідчені українські «мисливці» з радянської застарілої зброї. А от спроби використати транспортні літаки ІЛ-76 закінчилася великими жертвами серед самих російських десантників. Їхні колеги при спробі втрапити таким само чином на одеський іподром завдяки курсантам Одеси повним складом відвідали концерт Кобзона. Розтягнуті по дорогах Півночі України колони бронетехніки швидко втрачали паливо, налагоджування його доставки одразу наштовхнулося на Байрактари та українських партизан. Логістичні проблеми на Півночі відкрили грандіозний російський ленд-ліз для України.
3. Метою захоплення Криму в 2014 році, як тепер стало зрозуміло, було його використання як плацдарму для подальшого наступу на територію Півдня нашої країни. У перші дні наступу росіянам вдалося там захопити величезні території. На землі під танковими колонамм розгорнули квазідержавні утворення і всіляко намагалися переконати українських громадян у тому, що вони в Криму та на Півдні - назавжди. Формуючи запаси зброї та боєприпасів для майбутнього наступу на окупованих територіях, вони, використовуючи Кримський міст та залізницю українського Криму і Херсонщини, створили величезний комплекс воєнних складів, не розуміючи, що українці, окрім сучасної артилерії та систем залпового вогню, мають ще й доступ до системи фіксації військової інформації з космосу. Тут і супутник, на який кошти збирав Притула, разом з усією мережею супутникової компанії; і комерційні бази даних, які нам передає американська розвідка; і свідомі українці, які живуть на окупованих територіях. Після масового знищення складів та системи комунікацій (залізниця з Криму на Херсонщину вже давно не їздить, мости знищено) вогнева міць російської армії стала набагато слабшою, питання про її наступ знято з порядку денного. Оборона росіян досі насичена системами ППО та залпового вогню, але - на максимальній відстані від українських позицій, там, куди ще не дістають «Хаймарси» та М777. Кілька разів росіянам вдалося використати гелікоптери для перекидання десанту поближче до власних позицій. Протягом останніх тижнів кількість збитих гелікоптерів та літаків знову зросла; українські літаки, оснащені ракетами «HARM» тепер значною мірою регулюють можливість використання російським ППО радарів. Одночасно з цим, наші «Буки» переконливо блокують спроможність російської авіації на лінії фронту. Після вдалого візиту наших «гостей» до Криму та втрати літаків на аеродромі в Ново-Федорівці, росіяни максимально посилили безпеку на інших аеродромах Півдня.
Переконаний, що отримання Україною в рамках ленд-лізу спочатку 130-150 кілометрових ракет, які дозволять вполювати склади та аеродроми в нашому Криму; а потім і «ATACMS» для контролю за мостом, остаточно доб‘є всю російську логістику на Півдні.
4.Свіжий демарш Кадирова та Пригожина, проігнорований військовим керівництвом Росії, став промовистим виявом зневаги до російської армії. Насиільки принизливе падіння її авторитету під час війни підштовхне потенційних і реальних мобілізованих до масового дезертирства як з фронтів в Україні, так і в тилу. Після такого та низки безсистемних путінських кадрових рішень навіть під мікроскопом важко розгледіти бодай жалюгідний шанс на спільне виконання завдань підрозділами армії РФ із «вагнерівцями», росгвардійцями та кадирівцями, які своїми «багнетами» неприємно підривають спини військових.
5. Постійні напівоточення, в які потрапляють російські вояки на території північного сходу, призводять не тільки до здачі в полон та великої кількості загиблих, а ще й роблять неможливим системне виведення техніки та знищення залишків своїх боєприпасів на складах. На півночі від Харкова після втечі офіцерів на початку вересня значна частина окупантів кинулася через кордон вночі пішки, тихо залишивши паливо та бронетехніку, щоб наші бійці вночі не почули цей відступ. Тактика нашого військового командування, що враховує недоліки ворожої логістики, дає можливість поповнювати запаси навіть тими дефіцитними у нас боєприпасами калібру 152, без яких частина нашої артилерії просто зупинилася б.
Очікуємо наступу не тільки на Сватівському та Северодонецькому напрямку з напівоточенням Кремінної та Рубіжного, а і взяття в кліщі всієї північної частинии херсонського угрупування російських військових від Берислава до Давидова Броду та на Півночі Херсонщині, де залишки особового складу ворога можуть і не встигнути врятуватися на гумових човнах.
