1. Очевидно, до повного звільнення міста залишається кілька годин або кілька діб. Найсуттєвішим є те, що Україна звільняє єдиний обласний центр, який росіянам вдалося захопити з початку нового наступу 24 лютого. Харків та Київ встояли в перші дні, відсіч дали ще в лютому; Миколаїв, Чернігів та Суми були остаточно захищені від прямого вторгнення у березні; а от оборона Миколаєва продовжувалася довгих вісім місяців. Херсон потерпав від окупації майже всі 260 діб. На жаль, ми скоро почуємо розповіді про розстріли, катування, зґвалтування, знущання та інші злочини росіян у цьому українському місті та на звільненій частині області.
2. Росіяни відходили з Півночі два тижні, залишаючи за собою кривавий слід злочинів, техніку, зброю та кинуті поспіхом парадні мундири. Охоплені панікою Росіяни втекли з Харківщини протягом тижня, озброївши українську армію справжнім ленд-лізом російського та радянського зразка. Крім того, на своєму шляху вони зустрічали захаращені згорілим, зараженим іржею, металобрухтом та смаженими тілами таких самих «визволителів», як і вони самі. Думаю, втеча з Херсонщини почалася не сьогодні. Останні два тижні «друга армія світу» перекидала боєздатні частини на лівий берег Дніпра всіма можливими способами: через Каховську дамбу, пароплавами, баржами, дрібними катерами і навіть рибальськими човнами. На жаль, їм вдалося переконати, залякати та силою вивезти якусь частину населення Херсона та області. Серед цих людей - не тільки колаборанти, а й молодь, діти, люди похилого віку. Їх ще очікують складні часи в містах півдня Херсонщини та Запоріжжя при звільненні цих територій і новому шантажі росіян з вимогою подальшої «евакуації». Ми повертаємо місто за містом і село за селом із розбитими інфраструктурою, електричною та газорозподільною системою, телецентром, знівеченими технікою осиротілими вулицями: переважна більшість їх нещодавніх мешканців подалися до спокійніших місць.
3. Можливо, пройде ще кілька днів до моменту встановлення повного контролю України над Херсоном. Зачистка, з огляду на масштаби, тут вимагатиме багатоденної наполегливої роботи. Розмінування міста і області, навіть з урахуванням поспіху, в якому росіяни залишали Херсон, триватиме тижні та місяці, а відновлення ментального здоров’я тутешніх людей, душі яких покалічила окупація, - роки і десятиліття. Тих, хто свідомо обрав бік ворога, повертати, думаю, не варто. Співробітники «адміністрацій» різного штибу, організатори референдумів, ті, хто видавав українських активістів та знущався над ними, пропагандисти, працівники некритичної інфраструктури (скажімо, питання про необхідність такої співпраці для працівників енергетики прописане в законодавстві), ті, хто пішов працювати в поліційні структури окупантів та переважна більшість їхніх сімей, вірогідно, вже залишаться росіянами і, маю надію, ніколи не побачать рідної землі.
4. Росіяни не з доброї волі залишають частину Херсонщини. До цього їх змусили ЗСУ, героїзм наших воїнів, виважені дії наших полководців. Системне знищення військової інфраструктури та техніки поставило майже 40-тисячне угрупування ворога перед вибором - український полон після часткового знищення або смерть від зброї наших захисників. Для тих, хто всюди бачить договорняки, пропоную наступного тижня уважно дивитися фото та підрахунки знищеної та кинутої російської бронетехніки на дорогах Херсонщини. Впевнений, на нас ще чекають ар‘єргардні частини росіян, які будуть захищати шляхи відступу під Бериславом та в самому Херсоні. Також впевнений, що ми дізнаємось і про сотні полонених мобіків і професійних військових РФ.
5. Путін знову «всіх переграв». Він істерично забажав перемовин саме зараз. Лавров, як його представник на Балі на засіданні двадцятки, кричатиме про миролюбність російського лідера, який готовий продемонструвати добру волю, звільнивши правий берег Дніпра (саме для такого виступу і готувалася ця втеча в останній момент).
Думаю, росіяни спробують залучити частину лідерів 20-ки для обговорення їхнього «широкого жесту» та «мирних» пропозицій - зупинення бойових дій на лінії 16 листопада із закріпленням «конституційних» територій Росії в міжнародному праві, розведення військ із залученням миротворців ООН. Бракує буквально дрібнички: за цей стіл перемовин посадити Україну. Мабуть, Путін ще не збагнув: останній шанс на це згорів ще у березні, сьогодні навіть пропозиція зупинитися на лінії 24 лютого виглядає державною зрадою. Ми всі розуміємо, що до остаточної перемоги - багато днів і життів наших військових та цивільних, але згода на будь-які умови агресора щодо збереження за ним наших територій означатиме лише невідворотну перспективу нової агресії, до якої Росія вдасться, щойно відновивши свій збройний потенціал.
6. Переконаний, що відмова Путіна від вояжу на Балі передує його швидкому зникненню або напівзникненню з інформаційного простору. Йому нема з чим вийти до власного суспільства після того, як результати псевдореферендумів було внесено до Конституції РФ. Тепер підтримка дій російського Генштабу щодо добровільного звільнення міста Херсон стане кримінальним злочином, адже це вважатиметься відмовою від «російської конституційної території». Одночасно, відмова підтримати це рішення буде означати критику російської армії та спецоперації, за яку там саджають вже останні півроку. Таким чином, після звільнення ЗСУ правого берега Дніпра, ще одна тема доповнить довгий перелік заборонених у РФ. Російських блогерів або заткнуть, або скерують за траєкторією, якою пішов Спермоусов, чи то пак Скверноусов. Чергового Суровікіна, який віддав Україні частину «ісконно-русскіх земель», певний час ще потримають на посаді керівника операції, а потім замінять на чергового Муровікіна або Хєровікіна, - це вже нас мало обходить.
7. Для нас важливо інше. Хто серед підрозділів, які зараз тікають з Херсонщини? Три з чотирьох дивізій та чотири з чотирьох бригад ВДВ Росії, морська піхота Чорноморського та інших флотів, спецпризначенці Росгвардії та інші дійсно професійні військові, більша частина тієї військової еліти, яку не було втрачено росіянами в перші місяці провального бліцкригу. Ці люди ще можуть бути передислоковані до Запоріжжя та на Донеччину для посилення агресивних дій на інших напрямках протистояння. Звісно, і наша армія на інших напрямках буде частково посилена тими, хто зупинив ворога та перейшов у наступ на Півдні. Дуже вдало, що саме зараз системний обстріл переправ українськими військовими суттєво впливає на кількість ворожих підрозділів. Така собі від’ємна військова математика від ЗСУ, які вже добре підрихтували бойових дух супротивника.
8. Абсолютно інші параметри на полі битви будуть після виходу нашої артилерії на правий берег Дніпра. Значна частина тих міст, де збереглися неушкодженими російські арсенали, потрапляє у зону досяжності для 80-кілометрових снарядів Himars, а от переважна більшість наших територій стає недоступною для ворожої артилерії, рсзо та навіть ракет С-300, які сьогодні не тримають у напрузі Миколаїв. Лівий берег Дніпра перетворюється на одну велику братську могилу для штабів, казарм, польових таборів бронетехніки ворога, що ще залишилася на території України. Повернення на службу нашій перемозі Херсонського порту та більша безпека Миколаївського дає можливість використати ті військові бронекатери, які Україна отримала для виконання завдань не тільки у Каховці, а й на Кінбурні та інших територіях Півдня, що очікують звільнення. Що ж до ракет від Himars, які вистрілюють на більші відстані, до 150 км, то це - питання часу. Зараз буде рухатися величезна маса російської техніки по обох берегах Дніпра, і нашим розвідникам буде легше її виявляти.
9. Разом із звільненими територіями під контроль і відповідальність України повертаються люди, які живуть без електрики, води і тепла; люди, які через війну опинилися за межею бідності. Херсонщина потребує допомоги великої кількості волонтерів, які могли б допомогти ліками, їжею, предметами першої необхідності, але наразі туди ніхто не приїде -це неможливо.
Замінування, нездетоновані боєприпаси; агенти ворога, що причаїлися в очікуванні реваншу; знищені мости та дороги, повний крах інфраструктури, яку треба буде швидко відбудовувати повертати до життя, і все це на тлі не тільки викликаної ворожими бомбардуваннями енергетичної кризи, а й постійних обстрілів ворогом Херсонщини, яка стає українською. Виглядає, що це - чергова проблема, яку муситиме вирішувати не тільки Україна, а й Захід. Маю надію, що поза увагою не залишиться і питання ладу у школах та бібліотеках області. Йдеться не лише про ремонт приміщень та вилучення російського лайна, а й про відновлення книжкового асортименту і, головне, - психологічну реабілітацію молоді та старших мешканців, які настраждалися від окупації.
10. Сучасна війна - це не тільки швидке звільнення окупованих територій після довгої кропіткої воєнної роботи. Це розуміння, що ворог будь-якої миті може поновити агресивні дії на кордонах з Харківщиною або Сумщиною, вдатися до чергової спроби посилення наступу на Донбасі, або зіграти у криваву гру на кордонах з Білоруссю. Найближчими днями можна очікувати класичної ракетної помсти, мішенню якої стане наша інфраструктура (не тільки енергетична). Путін воює не з НАТО, він воює з людьми, мешканцями міст, містечок, сіл і селищ України. НАТО є нашим союзником, додатковим подразником для російських політпіарників, але перемогу в цій війні здобуде саме наша армія і наш народ. Нам байдуже до російських територій, то не наша земля, але демілітаризація всього, що перебуває поблизу українських кордонів, безумовно, має відбутися або за таким самим сценарієм, який Путін розіграв із Херсоном, або за сценарієм ЗСУ, які вміють міцно тримати зброю у руках та працювати з великими відстанями. Висновок один: довіряємо ЗСУ та чекаємо на добрі новини.
Слава Україні
