1. Цей день визначив багато нових знакових моментів в історії нашої перемоги. Це і паніка Путіна перед перспективою подивитися в очі світовим лідерам. Це і реальні наслідки херсонської втечі. Це і перше за час війни приліт ракети у країну НАТО, і, нарешті, це найбільше за всю війну бомбардування української енергетичної інфраструктури. Почнемо з засідання двадцятки, яка вже завтра зранку стане дев‘ятнадцаткою, бо Лавров, який замінив свого Шефа, здається, втік, розуміючи необхідність щось пояснювати світовим ЗМІ про російські ракети над Україною та Польщею. Безумовно, «Друг Сі» трохи пом‘якшив російську ганьбу на саміті, але загальне враження таке - Україна дуже скоро отримає місце в колі впливових держав, і станеться це одночасно з дискваліфікацією росіян. Певно, у 19-ки вже з’явилося достатнє усвідомлення, що на шляху світового прогресу лежить бандитська держава, велика, але нешанована ніким, така, яка всім заважає працювати. Лише складні процедури та дипломатичний етикет не дозволяють прямим текстом надіслати керівників російської держави туди, куди поплив російський корабель.
2. Військовий аспект. Неспроможність росіян зачепитися за берегову лінію Дніпра, відсутність на лівому березі великих населених пунктів, крім Олешків, Нової Каховки та Голої Пристані, в яких не було створено суттєвої військової інфраструктури і відсутність часу на її створення, автоматично призведе до того, що таку інфраструктуру будуть намагатися створити тільки в глибокому тилу. Виведення ворожого війська проходило під постійним українським вогневим контролем. Це означає жахливі жертви та деморалізацію професійних військових та істерику серед мобілізованих. Ворог залишає в наближених до узбережжя районах обмежений контингент, а більшу частину військових - виводить за зону ураження польової артилерії (на 20 км від берега). Це, вочевидь, робить її смертниками, аджн готувати оборонні споруди вони зможуть тільки, виявивши себе для вогню нашої артилерії. Невелику частину артилерії, яку вдалося вивести, буде фактично передано під контроль контрбатарейних підрозділів ЗСУ, які підтягуються на позиції на правому березі Дніпра. Головне, що «Хаймарси» отримали тепер нову, ще не вичерпану клієнтуру - Скадовськ, Залізний порт, інші міста та села півдня Херсонщини. Серед цих клієнтів - зокрема й інфраструктура Кримського каналу, особливої гордості Путіна щодо забезпеченню Крима питною водою. Побачимо. Тут можна і не бути ясновидцем, щоб упевнено заявити: прикриття цього постачання українською артилерією не забариться. Очікуємо звільнення Кінбурнської коси, хоч це не дуже проста процедура: звільнити легко, а от потім - складно захищати, якщо не йти далі по півдню на Схід). З одного боку, можна очікувати переходу частини підрозділів з півдня Херсонщини на Донбас та на реабілітацію і поповнення до Криму, з іншого - очевидна катастрофічна нестача російських військ для прикриття лівого берега. Прошу запам‘ятати цю думку - неочевидний наступ через Дніпро може відбутися раніше, ніж звільнення Мелітополя ударом з Гуляй-Поля.
3. Бомбардування інфраструктури - це, звісно, порушення будь-яких міжнародно-визнаних правил ведення війни, але, здається, військові злочинці Кремля вже перейшли всі моральні червоні лінії. Вони використовують свою ексклюзивну ракетну зброю не проти військових, яким програли Північ і програють Південь, а винятково проти мирного населення, намагаючись змусити залишити домівки максимальну кількість українців. Одночасно з цим, втрати в інфраструктурі становлять величезну проблему як для побутових споживачів, так і для приватного сектора економіки, транспортної системи, систем надзвичайного реагування та, безумовно, для ПВО. ПВО, вважаю, гідно витримало удар. 73 збитих ракети з 90, 20 з 21 на Київщині, 10 з 10 влучних пострілів NASAMS, 10 з 10 збитих «шахідів». Якщо довіряти останній статистиці, опубліклваній українськими джерелами про залишки російських балістичних та крилатих ракет, 15 листопада було витрачено до 15% того, що залишалося в наявності.
Так, триває виробництво нових ракет; так, іранські поставки досі можливі, але все це - останні подихи російського ракетного Змія Горинича. Як калібри, так і радянські старі лампові ракети - закінчуються. Вичерпуються запаси і сучасна бронетехніки. Розмови Рогозіна про надсучасну зброю, яка днями надійде до окупаційних військ, викликають гомеричний сміх навіть у фахівців з батутів.
4. Серед тих ракет, які летіли в українські міста і села було дві, які перевиконали завдання, долетівши до країни НАТО - Польщі. Крики росіян, що це українські С-300, які замість того, щоб збивати російські ракети, псують польські тракторні бази, наштовхуються на висновки експертів, що прильоти були в районі лінії електромереж, яка поєднує Україну та Євросоюз, не були випадковими. Це - одна з ліній життя на випадок повного колапсу нашої енергогенеруючої системи. Разом з польським Радбезом, який має визначити план подальших дій наших польських союзників, зібрався і Радбез Угорщини в зв‘язку з призупиненням Україною постачання російської нафти через газопровод «Дружба» після чергової ракетної атаки. Дві країни НАТО одночасно міркують про 5-ту статтю Статуту: одна - наш найліпший друго, інша - головний ворог у Європі, який весь час підіграє агресору, але зараз ризикує вперше отримати проблеми від війни (і це на тлі 21-відсоткової інфляції в цьому році, яка заганяє рейтинг угорського уряду в піке).
5. Спробую спрогнозувати. Реальних прямих дій ані Польща, ані інші країни НАТО не вживатимуть, але Рамштайн, який відбудеться найближчим часом, буде найбільш результативним щодо надання озброєння: ATACMC, корейські гаубиці, сучасні натівські БМП, можливо, німецькі танки та американські Хоуки - важливі для нас американські масові аналоги «Буків». В політичній сфері позитивні для нас результати виборів у США вже зробили пришвидшення американської допомоги на 37,7 млрд на початок наступного року. Але, все-таки головним результатом тижня я би вважав наближення Путіна до жахливого фінішу власного правління. Варто було б або нарешті викликати до нього лікарів і завершити все сценарієм зміни влади, або зрозуміти, що далі - тільки табакерка, шашлик або отруйні речовини, на яких спеціалізуються російські спецслужби.
Красовицький щоденно
