«Нехай від лих і бід усіх30 серпня – передостанній день місяця варто згадати все, що подарував цей чудовий останній місяць літа.
Вас береже здоровий сміх».
Павло Глазовий
Першим святом місяця був день Іллі (2 серпня). Вважається, що на Іллю закінчується літо і купальний сезон. Також вважається, що саме з Іллі починається серпневий зорепад.
Другим великим святом серпня є Маковія, або перший Медовий Спас (14 серпня), коли святять мак, чорнобривці та василькі, а також печуть пісні коржики «маковики», бо з цього часу розпочинається двотижневий Успенський піст, або ж Спасівка.
Третім святом є другий Яблучний Спас (19 серпня) – день Преображення Господнього, коли святять яблука та іншу городину як символ розквіту і плодючості землі.
Четверте свято двонадесяте – Успіння Богородиці. У цей час закінчують збирати фрукти, починають сівбу озимини і вважається, що з цього дня починається «молоде» бабине літо.
Останнім святом серпня є Післясвято Успіння, Третій Спас, або Спас на полотні. Люди вірили, що якраз цього дня у вирій відлітають ластівки.
За всіма цими святами визначали погоду на осінь та зиму.
У народі вважали, що з 30 серпня – дня Мирона – починається листопад. Першими починають скидати листя берези, потім липи, в’язи і черемхи.
За церковним календарем 30 серпня вшановують мученика Мирона пресвітера, преподобного Аліпія, мучеників Павла, Юліані, Фирса, Левкія, Короната, Патрокла, Стратона, Пилипа і інших.
Іменинниками 30 серпня є:
Уляна, Мирон, Павло, Лев, Стратон, Пилип.
30 серпня народились:
1922 — Павло Глазовий, український поет-гуморист, сатирик. Автор поеми ««Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
«Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: — Якій мові ми синочка будемо навчати — Українській чи російській? Обидві ж хороші. — Хай вивчає ту, якою печатають гроші». (Павло Глазовий).
1883 — Дмитро Донцов, український літературний критик, публіцист, політичний діяч, засновник теорії українського націоналізму. Автор праці «Націоналізм».
Чи знаєте ви, що:
Павло Глазовий двічі міг загинути на війні наглою смертю, однак двічі його рятував випадок, або, як він сам сказав, Боже провидіння.
Вперше, це сталося після одного з неочікуваних нальотів німецької авіації на аеродром, де воював Глазовий. Після бомбардування залишилось лише три літаки та щільно перекопане бомбами літовище. Серед трьох вцілілих машин була і та, на якій літав майбутній гуморист. У його підпорядкуванні служив молодий моторист — хлопчина порядний і слухняний, але трохи незібраний в роботі. Перед вильотом на інший аеродром Глазовий наказав йому провести повну заміну масла в системі двигуна. Він виконав завдання, але… забув закрутити кришку масляного бачка. Під час запуску двигуна масло за лічені секунди опинилося на фюзеляжі і кабіні пілота. Почався гамір, переполох! І тоді командир полка наказав членам штабу і технікам сідати в інший літак, а Глазового з його мотористом залишив драїти машину. Це їх і врятувало. У літака, куди сіли всі, хто вцілів після нальоту німців, раптово заглух один з двигунів і він, падаючи на землю, вибухнув. Ніхто не вижив. Так своєю незібраністю моторист врятував і себе, і Глазового.
Вдруге посланцем Небес став старший лейтенант, що вибіг зі штабної землянки саме у той момент, коли Глазовий проходив поряд. Підкликавши його, він наказав терміново евакуювати дітей з Ленінграду. Як з’ясувалося потім, евакуювали вони не дітей, а номенклатурну шайку з її сімейним потрухом. Проте, повернувшись після евакуації, вони побачили, що аеродром знову вщент перекопаний німецькою авіацією. Того старшого лейтенанта Павло Глазовий більше не зустрічав у своєму полку, однак його обличчя — обличчя ангела-охоронця, назавжди залишилося у пам’яті гумориста.
