"406 доба широкомасштабного вторгнення" - Олександр Красовицький

"406 доба широкомасштабного вторгнення" - Олександр Красовицький

Четвертий місяць очікування наступу. Факти та коментарі.

1. Коли минулого літа ми говорили про те, що Росія схильна до затягування термінів ведення бойових дій, це вважалося дивним. «Друга»-не друга, але й не п‘ята армія світу, в розпорядженні якої мільйони тон металу - надбання останніх 45 років радянської імперії просто не може бути зацікавлена в затягуванні бойових дій. Всі російські інфлюенсери по світу переконували західний електорат у невичерпності цих запасів, у точності ракет, у швидкому запуску воєнної промисловості Росії, у можливості розширити фронт, залучивши Білорусь та інше. Але не так сталося, як гадалося. Вже багато місяців Росія робить все, щоб відтермінувати не власну перемогу, а поразку. Дійсно, для РФ у цьому є сенс, адже:

⁃ вони очікують невідомо якого «чорного лебедя» для західних країн, зокрема, для США, і чомусь думають, що цей птах не прилетить до них самих;

⁃ звісно, розраховують на те, що міграційна криза вплине на стан справ в Україні, а також на те, що український бізнес не витримає випробування тривоги режимом військового стану. Тут вони певною мірою мають рацію;

⁃ російські громадяни завдяки телебаченню досі у полоні ілюзій щодо того, що російська армія добре озброєна; однак вона просто «довга». Всі ці люди, яких абсолютно не жаль їхнім співвітчизникам, і які з автоматами йдуть в атаку на українські фортеці в Мар‘їнці та Авдіївці, справді власним життями відкладають неминуче;

⁃ погрожуючи всьому світові то енергетичною кризою, то атомною небезпекою, то ракетами та підводними лодками, вони іноді вдало стримують воєнну допомогу Україні, літаки західного зразка досі не потрапили до ЗСУ, як і давно омріяні українцями ATACMC. Це дозволяло росіянам тривалий час майже спокійно себе почувати на українському Півдні і відкладати класичне питання «чи в Криму ще все по-домашньому». Наскільки я розумію, заміна далекобійним ракетам знайдена і разом з наступом ми побачимо експерименти з викурення клопів з Бердянська та Генічеська. Росіяни це відчувають, їхні чиновники почали рухатися з міст через Крим разом із сім’ями, а Путін почав співати пісню про необхідність підтримати силовиків «нових суб‘єктів. Вочевидь, не дуже вдається насмикати місцевих зрадників для укомплектування псевдоправоохоронних органів;

⁃ штучно зменшивши посівні площі в Україні, росіяни розчищують місце для власного сільськогосподарського експорту, шантажують світ майбутнім голодом, добре розуміючи вразливість цього аргументу для частини західного електорату, який швидше зрадить Україну, ніж погодиться на скорочення надлишків їжі в мережах гіпермаркетів «золотого мільярду»;

⁃ вони ще мають надію висмоктати з власних складів і виробництв щось таке, що замінить їм сучасну зброю, налагодити виробництво хоча б аналогів Шахедів та стволів для артилерії, розуміючи, що з танками та ракетами це не дуже вдається;

⁃ продовжують здавати все нові і нові позиції своїм азійським союзникам у розрахунку не тільки на гроші за дешеві енергоносії, а й успіх власних спроб переконати їх порушити ембарго на постачання зброї і таким чином подовжити агонію.

2. Спробую відповісти на питання, чому Україна не атакує досі, якщо росіяни дедалі слабші. По-перше, на відміну від росіян, кожне життя українського солдата важливе і командирам, і Верховному, і всім вищим офіцерам, і нам, тим, хто бажає перемоги, перебуваючи у відносній безпеці. Тому важливо навчити якісно всіх тих, хто ризикує життям заради цієї перемоги. По-друге, в умовах постійного дефіциту засобів ураження, потрібно накопичити такий запас, який не закінчиться на другому тижні наступу, в той момент, коли будуть примітні не тільки спини ворогів на першій лінії, а й колони техніки, разом з награбованим майном, які відходять з Півдня та з Північного Сходу. Я добре пам‘ятаю, як виглядала «дорога смерті» на Шевченкове-Куп‘янськ, заставлена російським розбитим залізом. Маю надію побачити таку ж дорогу між Мелітополем та Бердянськом, між Кремінною та Северодонецьком, між Волновахою та Маріуполем. По-третє, погодні умови.

Так, сучасна техніка може перепливти всю цю весінню розпутицю, але, якщо дочекатися сонячних днів, вона буде розвивати швидкість набагато більше і зробить цей рух безпечнішим для наших воїнів і неочікуваним для ворога; по-четверте, саме зараз, щоденно, в укріплених районах на сході, перемелюється близько двох рот противника, Хаймарси потихеньку, але невідворотно, відправляють до Кобзона цілі казарми ворогів та роблять надзвичайно довгі вихідні дні для складів мін та снарядів ворога, а в умовах дефіциту ци обнуляє потенціал цілих напрямків їхнього захисту; і, по-п‘яте: тільки одна людина, Валерій Залужний, знає, коли ЙОМУ буде зручно надати команду для того, щоб ворог побіг. Від вчасності цієї команди залежить можливий «ефект доміно» для «скреп» від Севастополя до Москви.

3. А тепер про те, чому і Україна виграє від затягування ситуації. У минулому році один за одним санкційні пакети спочатку торкнулися того, від чого майже не потерпала сама Європа, з прицілом радше на наближення закінчення бойових дій, ніж зворотній ефект від санкцій. Потім санкції дійсно почали впливати на два боки, але в кожному пакеті були величезні «дірки», які враховували виключення для тих чи інших країн. Європа повільно замінювала потоки російської сировини, посилювала санкційний тиск на російські банки, але весь час залишала лазівки для «паралельного експорту» через Туреччину, Вірменію та Казахстан; обмежувала дію SWIFT для російських банків, але робила винятки для найбільших системних, що обслуговували операції між Росією та країнами ЄС. Сьогодні ми вже бачимо ефект навіть від неповних санкцій, розуміння росіянами, що санкції - надовго; бачимо банківську та бюджетну кризу в Росії, а головне - те, що Захід підійшов впритул до ліквідації прогалин у санаційному механізмі. Райфайзен та інші європейські банки, які не продали російські філії, вже очікують на проблеми для материнських бізнесів; над атомною енергетикою нависла реальна загроза санкцій; «паралельний імпорт» скорочується та дорожчає; західні ретейлери зупиняють торгівлю російським продовольством, тіньовий флот російських танкерів вимушений далі від Європи ховати місця перевалки нафти для прикриття російського її походження. Це не допомагає українцям напряму на полі бою, але робить російську державу крихкою і наближає її крах.

4. Кожен день війни зближує українців з громадянами країн Європи. Сьогоднішній офіційний візит українського Президента до Польщі показав не тільки гарні особисті стосунки лідерів двох країн, а й величезну перспективу взаїмодії між нашими народами. Далі, впевнений, і інші країни сусіди України повинні визначитися з рівнем відкритості, а угорський народ - зрозуміти, що його правителі не Україну ізолюють від єдиної Європи, а Угорщину виставляють на посміховисько та провокують обмеження європейського фінансування бюджету цієї країни. Східний напрямок для України відкрився символічним візитом японського лідера, а потім - значною кількість знаків від Китаю про можливі зрушення відносин двох країн. Серія візитів європейських лідерів до Китаю може означати тільки одне: єдина Європа, включно з Україною, шукає спосіб показати «світовій майстерні» спільну вигоду, більшу, ніж уявні психологічні переваги плескання по плечу російського Чахлика, що стоїть на обліку в Ґаазькому диспансері.

5. Чи поїде українська армія найближчим часом «на черешню» та «на бички», очевидно. Чи буде найближчим часом безпечно на вулицях Харкова - ні, на жаль. Чи зросли за цей рік наші безпекові можливості? Так, звісно. Саме це готує Україну до наступного саміту НАТО, що стане доленосним для нашої країни. У липні буде обговорено питання гарантій безпеки для України та питання перспектив вступу до НАТО. Цього тижня було підписано меморандум з МВФ на рекордну суму в його історії для країни, що перебуває в стані активної війни. Що це означає? Черговий удар по корупції - зобов‘язання наших високопосадовців відкрити декларування своїх статків, черговий крок на Голгофу для корупціонерів, які нажилися в тому числі і на війні.

Стабільність української валюти і її можливе зростання через заборону друкувати гроші. Шлях до додаткового фінансування країни в тому числі і приватним капіталом через фактичні гарантії МВФ можливості вільного функціонування фінансової системи. Зниження ціни на українські фінансові інструменти, відкриття світових ринків запозичувань. Закладення в бюджети демократичних країн допомоги Україні на постійній основі пришвидшує вирішення питання про примусове виконання європейськими судами рішень про реквізицію заарештованих російських грошей для репарацій та відновлення нашої держави. Війна давно стала невигідною для РФ, але тепер вона стає пожиттєво токсичною для кожного росіянина.