Знаменита битва під Бородіно, яка відбулася 7 вересня 1812 року.
Голі факти:
- у Наполеона 130 тисяч військ, у Кутузова - понад 155 тисяч;
- у Наполеона 587 гармат, у Кутузова - 624 гармати;
- Наполеон наступає, Кутузов обороняється, набудувавши редутів, флешів та інших оборонних позицій;
- Наполеон на чужій території, Кутузов на своїй.
В результаті битви російська армія, понісши страшні втрати й залишившись зовсім без резервів, здійснила "зворотній наступ". Втрати французів - 6 562 убитими й 21 450 пораненими. Втрати росіян - до 40 000 убитими і пораненими. Точну кількість їхніх безповоротних втрат назвати неможливо - московські генерали ніколи їх не рахували.
Московська пропаганда ненав`язливо подає все так, нібито битва відбулася ледь не на околиці москви. Насправді то сталося у 125 кілометрах. Навіть зараз це солідна відстань . І багато генералів російської армії наполягали на тому, щоб, підтягнувши резерви, дати ще один бій. Кутузов відмовив.
Справа в тім, що цей стрий потворний одноокий жирний педофіл до діареї жахався Наполеона. Якби не наполягання царя, котрий був розлючений тим, що Кутузов бігає від Наполеона, мов заєць, і Бородинської битви не сталося б. Для втечі і залишення москви Кутузов знайшов виправдання: мовляв, треба зберегти армію. Якщо подумати, виправдання дивне: ти визнаєш, що програв би й другу битву?
Але навіть брехливі московські історики не можуть заперечити той факт, що поле бою залишилося за французами; що російська армія понесла скажені втрати; що довелося залишити москву. І тоді агітатори вигадали от що.
Хоч французі і перемогли, але насправді перемогли росіяни. То була "моральна" перемога. Угу. Здача москви - моральна перемога. Це типове словоблуддя. Ще один фокус: заниження власних сил та завищення сил противника і применшення власних втрат та завищення втрат противника. Це давня традиція московської пропаганди.
Ну, і третє: пишне святкування своєї поразки. На Бородинському полі побудували помпезний меморіальний комплекс, де все спрямоване на підкреслення "доблесті російського війська" та московської «величі». Бо якщо так пишно щорічно святкують - то про яку поразку можна говорити, еге ж?
Тут московські історики-пропагандисті не вигадали нічого свого. Вони взяли приклад з сербських колег. Там теж щорічно святкують страшну поразку від турків на Косовому полі як перемогу. "Відовдан" - сербське національне свято. А перемогу турок сербські (і російські) пропагандисти беруть в лапки.
І да. Так само, як і росіяни, серби (не всі поголовно, звісно) традиційно вирізняються непомірним шовінізмом, ксенофобією та імперськими замашками. Дехто з них ніяк не може забути про "Велику Сербію". І з нинішньою москвою щиро дружать.
"Совпадение? Не думаю"
