1. Слово «перемога» впевнено увійшло у щоденний вжиток. Кожний вкладає у нього свій сенс. Для більшості патріотично налаштованих українців Перемога - це не тільки вихід на лінію кордонів 1991 року, а й крах режиму Путіна в Росії, або власне Росії. У вересні минулого року, після блискучої перемоги під Харковом та звільнення більшої частини Харківщини, початку наступу на Правоберіжжі Херсонщини, здавалося, що ця Перемога - близько. «Коли закінчиться війна», - казав хтось тоді. - «Навесні, максимум влітку». Більш обачливі казали, що війна - на два-три роки.
2. Перемога складається з кількох речей:
⁃ професійні та патріотичні військові, впевнені в собі командири, які вміють планувати бойові операції, злагодити між собою підрозділи та частини, витримати політичний тиск, щоб не було поспіху в діях;
⁃ надійні союзники, які забезпечують Україні фронт і тил достатньою кількістю і якістю того, що вони постачають, безперебійність цих постачань;
⁃ тил, який працює на перемогу; відсутність крадіїв там, де вирішується питання витрачання державних грошей і на фронтові потреби, і на забезпечення інших сфер на різних рівнях. Все, що не конче потрібно в тилу - на фронт;
⁃ єднання заради перемоги, патріотична інформаційна політика, вчасне і швидке викривання ворогів в тилу; тих, що наводить ракети, так і тих, хто забруднює голови.
3. Зараз ми перебуваємо в абсолютно іншій ситуації, ніж майже рік тому, у вересні. Армія стала набагато професійнішою, але і ворог багато чому навчився. Зброї стало набагато більше та рівень її зростає щомісячно. Але її досі не бракує. Рік тому ми всі, як мантру, повторювали слово «ATACMC», тепер кажемо «Taurus». Звісно, було б чудово завдяки цим «Таврам» знищувати ворогів в Таврії, і досягти перемоги якомога швидше. Але поки маємо те, що маємо - ЗСУ тримаються більше на героїзмі та досвіді, ніж на перевазі в озброєнні. Захід продовжує визначатися зі своїм концептуальним баченням Перемоги України. Поки що, ми розуміємо, що російський «кримнаш» цілком собі сприймається частиною політиків Заходу. З цієї причини ми ще не отримуємо настільки далекобійної зброї, щоб змінити ситуацію на російських базах від Керчі до Севастополя та, нарешті, знищити незаконно побудований без відома та дозволу української влади Кримський міст. Україна має ракети, які досягають 250, а не 500 кілометрів. Саме тому нам потрібен і ATACMC, і Taurus, і інші ракети. Саме через недостатність артилерійських снарядів 155 мм, Росія, що частково налагодила виробництво снарядів, домінує на окремих напрямках фронту. А Європа тільки зараз заявляє, що її країни поставили 235.000 снарядів - те, що витрачається ЗСУ щомісячно. Ми є щитом, але ті, кого цей щит прикриває, не завжди хочуть напружувати власні фінансові можливості заради цього прикриття.
4. Багато розумників каже, що вкінці осені Україну будуть штовхати на перемовини через складну зиму та вибори в багатьох країнах-партнерах в 2024 році. Так, Захід хоче зафіксувати власну перемогу у війні, яку з агресором веде Україна. Але я особисто не бачу механізму, через який хтось із західних політиків буде відкрито вимагати від України зупинити звільнення власних територій. Вони втомилися? Так. Але навряд чи західний електорат підтримає тиск на Україну задля визнання окупації частини території. Навряд чи українські політики всерйоз розглянуть можливість сісти за стіл перемовин так, як це було в березні минулого року. Тоді це зупинили Буча та Джонсон. Зараз, після величезних жертв, це вже не можливо. Слова українського Президента про відсутність можливості про щось домовлятися до повного звільнення нашої території - це єдина умова, яка стовідсотково має право на існування. Кожного, хто з трибуни в Києві скаже про часткову відмову від суверенітету, знесуть.
5. У Росії є запас міцності. Так, вони втратили значну частину професійних військових, так, у них дедалі менше артилерії та танків. Але вони виробляють ракети, мобілізують десятки тисяч людей щомісяця, та роблять все, щоб відновлювати запаси зброї.
Є тільки два варіанти закінчити війну раніше, ніж буде знищена російська армія на нашій території:
⁃ політичне рішення в Росії за «я устал, я ухожу, задачи спецоперации выполнены» від російського керівництва, як реакція на санкційні політику та неминучу втрачу обличчя через жорстку поразку в Криму;
⁃ «Чорний лебідь» в Росії, який призведе до зміни керівництва. Можливі варіанти розглядати не будемо, на те цей лебідь і чорний.
Найбільша після Другої Світової війна в Європі триває. Дякуємо ЗСУ за можливість себе відчувати в тилу у відносній безпеці
