Вважаю, що треба поставити крапку у дискусії на тему "аспірант НАТО", адже цей статус — не на один місяць і я більше не хочу постійно те саме пояснювати.
Отже, основна точка колізії — складність перекладу та різні значення цього слова в різних мовах. В англійській мові слово "аспірант" не має нічого спільного з аспірантом у вищому навчальному закладі. Aspiration — прагнення, надія, бажання.
Тобто, Україна офіційно оголосила про своє бажання стати членом НАТО, і НАТО офіційно це визнає. Отже, aspiring member — член (країна), яка офіційно претендує на членство в НАТО.
Чому це статус? Бо на сайті НАТО є два списки: члени НАТО (29 країн) та aspiring members (аспірант, претендент — 4 країни).
Чому цей статус є офіційним? Візьмімо, наприклад, Фінляндію чи Швецію. Багато разів ми чули від політиків цих країн, що вступ до НАТО — добра ідея. Чи достатньо цього, аби НАТО внесла їх до списку aspiring members? Категорично ні.
Аби попасти до цього списку та отримати цей статус потрібні офіційні та юридичні дії та рішення. Причому, з обидвох боків.
З боку НАТО. Наприклад, Боснія та Герцеґовина дев'ять року тому почала програму Інтенсивного Діалогу. Наприклад, бухарестськ й саміт НАТО 2008 року ухвалив, що Грузія та Україна обов'язково стануть членами альянсу.
З боку претендентів. Потрібні офіційні заяви (листи) від перших осіб держав. Потрібні ухвали парламентів. Потрібні закони про прагнення вступити до НАТО. Потрібні військова та політична співпраці — бази (як в Грузії), миротворчі операції, навчання, інструктори, тощо.
І лише НАТО може вирішити коли ці рухи назустріч одне одному можуть перетворитись у те, що певна країна опиниться у списку aspiring members на офіційному сайті НАТО.
Дякую за розуміння.
