Насправді ця історія почалась не вчора і навіть не в 2019. Проблема вперше виникла в 2008, а починаючи з 2014 - ринок кредитування був фактично заморожений.
Звичайно, після 2014 банки кредитували економіку. Але! Загальний портфель всіх банківських кредитів застряг на рівні 1 трлн грн. Статистику на цей рахунок можна перевірити на сайті НБУ.
З чим пов’язано виникнення цієї проблеми? В першу чергу з девальвацією 2008 і 2014 років.
Постараюсь пояснити суть проблеми. Як ви знаєте, кредити можна брати в національній валюті та іноземній. Головна різниця між кредитом у нац валюті та іноземній валюті це відсоткова ставка. У ін валюті вона завжди нижча. Напр, 5% в дол і 15% в гривні.
І через низьку фінансову грамотність, значна кількість бізнесу та громадян брали кредити в іноземній валюті, бо вони були дешевші. Пам’ятаю як я ще в 2006 чи 2007 працював в Укрсиббанку і ми давали кредити в швейцарських франках під 4% і люди брали ці кредити, бо в гривні було значно дорожче.
Однак, в цих дешевих валютних кредитах були свої економічні підводні камені. Переважна більшість бізнесу та громадян працювала лише в Україні. І доходи отримувала в українській валюті. А для того щоб погасити кредит, то їм треба було купувати іноземну валюту.
Коли курс був стабільним, то проблем з купівлею валюти не було. Проблема вилізла назовні коли гривня почала знецінюватись. Адже для купівлі дол треба було більше гривень, а доходи при цьому не збільшувались. А оскільки це відбувалось в період економічної кризи, то часто люди втрачали доходи і не могли обслуговувати кредити.
І так в банківській системі почав зростати рівень безнадійних кредитів, який досяг рекордного значення в 55%. Тобто, з кожної виданої гривні в кредит, 55 копійок банк не зможе повернути назад. І це фактичні збитки для банку. А враховуючи що в банк бере чужі гроші на депозит, а потім видає кредит, заробляючи на різниці процентних ставок, то це вже виникають проблеми по зобов’язанням банку. І все це приводить до ланцюгової реакції, яка обвалює всю банківську систему.
Звичайно, паралельно були схематозу зі сторони банків і бізнесу також. Були хаотичні непрофесійні дії зі сторони регулятора - НБУ, який не тільки не зміг вирішити проблему, а ще більше її загострив.
Чому непрофесійні? Бо ми не перша країна, яка зіткнулась з серйозними банківськими кризами, але ми єдина країна, що не змогла подолати проблему і повернути кредитування на докризовий рівень.
В підсумку, ми залишились з розваленою банківською системою, яка існує по сьогодні.
І в кращих українських традиціях, коли ніхто не знає як вирішити проблему або брати на себе відповідальність за непопулярні рішення, то просто роблять вигляд що її не існує.
А це в свою чергу привело до того, що банки для заробітку почали зосереджуватись на менш ризикових інструментах, ніж кредитування. І почали нарощувати вклади в ОВДП, депозитні сертифікати.
І знову ж таки. В ринковій економіці, кожен суб’єкт господарювання сам вирішує як і де йому заробляти гроші. Просто у випадку з банківською системою, це приводить до того що банки не виконують свою головну економічну функцію - кредитування. І навіть державні банки також керуються цією логікою приватного бізнесу.
Особисто мені всю цю абсурдність ситуації було важко зрозуміти ще до початку повномасштабної війни. А зараз так взагалі. Виживання української держави висить на волосинці, а банківська система - продовжує жити в своєму власному світі. І найнеприємніше, що всіх ця ситуація повністю влаштовує…
