Коли країна проходить трансформацію від феодально-соціалістичної економіки до капіталістичної, то прем'єр (Уряд) та Рада (у парламентсько-президентській республіці) не можуть бути популярними. Бо самі реформи не можуть бути популярними.
Реформи спричинять (якщо їх успішно провести) ситуацію, коли всім за все доведеться платити (крім найменш захищених осіб). Але реформи дадуть більше можливостей тим, хто хоче вчитися та працювати, рости, брати на себе відповідальність. Реформи усунуть структурні перекоси, реформи відкриють дорогу жорсткому, але справедливому ринку, який з часом запустить весь механізм і почне залучати інвестиції.
За ці реформи ті, хто мріють отримувати від держави халявні тисячу, не платити податки, мати неринкові низькі тарифи для багатіїв, мають і будуть проклинати прем'єра, уряд та парламент.
Тому прем'єр–популіст і соціаліст, прем'єр з політичними амбіціями — це нонсенс в умовах перехідної економіки. Це ніяк не можна схрестити одне з одним, це неможливо. Це просто даремна втрата часу та можливостей.
Ми вже загубили років десять з введенням прозорого ринку землі та ринкової ціни газу. Ми втратили можливості для кращого життя для цілого покоління, яке вміє та хоче працювати.
Піночет проводив реформи таким чином: він розстріляв усіх, хто кричав про "нестерпні тарифи" і запросив керувати економікою "чиказьких хлопців", і сьогодні Чилі є найрозвинутішою та найконкурентнішою економікою Південної Америки і має найвищий рівень життя, зарплат і пенсій. Але це забрало трохи часу, бо непопулярні реформи дають результати не через рік-два. Польща та Бальцеровіч, якого поляки проклинали, це ближчий для нас приклад; але що розстрілювати в Европі не можна, то реформи в Польщі тривали 20 років. І сьогодні те покоління, яке не дочекалося реформ у нас, їде працювати … до Польщі.
Ми маємо стати жорсткими прагматиками. Ми маємо відкинути всі емоції та сентименти. Має перемогти здоровий глузд.
