1. Український Генштаб із політичних причин подає дані порушень режиму припинення вогню на третину нижчі за спостерігачів ОБСЄ, котрі за попередньої влади вважалися «напівсліпими». І ніяких серйозних громадських протестів, навіть від ветеранських організацій, ми не бачимо.
2. Спецпредставник США закликає всіх називати речі своїми іменами, (зокрема, Росію - агресором), а президент України дзвонить до Путіна, щоб той «вплинув на бойовиків». І народ, замість зібратися і викинути його з АП, масово підтримує його і його політсилу на виборах.
3. Усе це після того, як ми роками переконували себе в якійсь надзвичайній гордості й волелюбності українців - на відміну від «рабів-росіян»! Давайте хоч собі не брехати. Впевнений, якби в нас тут з’явився диктатор, на час правління якого припали б наддоходи від експорту корисних копалин і рівень життя суттєво підскочив, його також підтримали б три чверті населення - хоч яких громадянських свобод він би їх позбавив. А якщо б відхапав (майже без крові) шматок чужої території, котру хтось вважає історично українською, то й усі 86%.
Ось така вона правда...
