Олігархи, кажете, знахабніли? Депутати, кажете, заїлися? Навіщо лізти так високо? Знайомтеся - Оніщенко Юрій Петрович – директор поліграфкомбінату «Україна». Людина, яка лише за рік офіційно отримує 5 млн. бюджетних гривень заробітної плати. Це, не рахуючи відкатів та інших доходів від корупційних схем. Питання: за що чиновнику платять ТАКІ гроші? Для порівняння, це заробітна плата президента України за 2, 5 (!!!) каденції. Невже внесок пана Оніщенка в зміцнення державності в десятки разів перевищує внесок президента?! Директор державного підприємства ПК «Україна» отримує в рази більше, ніж ТОП-менеджери європейських банків.
Кар’єра Юрія Петровича має усі ознаки кар’єри пристосуванця. У часи Януковича він був помічником народного депутата Горіної (Партія Регіонів), але вже у 2012-му балотується у нардепи від «Блоку Юлії Тимошенко». У 2014 році, коли усі патріоти пішли захищати Батьківщину, наш герой пішов на державну службу – став начальником Головного господарчого управління Нацбанку.
У 2016 р. Юрій Петрович стає заступником генерального директора «Банкнотно-монетного двору». А з 2017 року і донині – директор поліграфкомбінату «Україна». Сьогодні підприємство є монополістом з випуску цінних паперів та документів суворої звітності.
Цікаво було б почути від пана Оніщенка, як він готувався до конкурсу на цю посаду? Скільки людей запросили для масовки на цей «відбір»?
Я вже згадував про пана Оніщенка, коли писав про афери навколо поліграфкомбінату «Україна». Пам’ятаєте? Йшлося про те, що колишній директор комбінату Максим Степанов (вже же колишній голова Одеської ОДА) на рахунки підконтрольних фірм ще й досі отримує по 1 євро з кожного виданого в Україні закордонного паспорту. Лише у 2018 році ця сума склала близько 5,5 мільйонів євро. В організації цієї афери, як виявилося, пану Степанову активно допомагав і його колишній заступник, а потім голова Державної міграційної служби Максим Соколюк.
На тлі цих осіб Оніщенко виглядає доволі скромно. Все, що зазначено в його офіційній декларації – ділянка в селі Петропавлівська Борщагівка, придбана у 2003 р., яку в реєстр майнових прав на нерухомість він вніс чомусь лише у червні 2019 р. На ділянці навіть за допомогою гул-карти можна побачити повноцінно придатну для життя садибу площею у 612 кв. м. Але якщо захочете помилуватися – не вірте очам своїм. У декларації пана Оніщенка будинок значиться як «об’єкт незавершеного будівництва» й відтак – він так і не внесений до реєстру. Скан з декларації – дивіться нижче.
Водночас я поцікавився, а чого визначного для держави (зважаючи на рівень з/п), зробив на посаді директора поліграфкомбінату «Україна» пан Оніщенко? Як виявилося – із корисного – нічого. Свій фінансовий стан покращив до небачених висот, а от держава Україна втратила і продовжує втрачати мільярди.
До «заслуг» Юрія Петровича можна сміливо віднести не тільки сприяння Степанову і Соколюку у створенні офшорних схем, але й постановку вітчизняного виробництва в залежність від іноземних технологій. Адже саме Оніщенко потратив мільйони євро державних коштів на явно недешеве обладнання та закордонні технології в той час, коли в Україні необхідне обладнання та технології абсолютно безкоштовно могли надати українські компанії! Власником цих авторських розробок був ЄДАПС, який старанно було демонізовано, в тому числі стараннями Степанова, Соколюка та Оніщенка. До слова, підприємству належать 398 об’єктів інтелектуальної власності, які зареєстровані в Україні, не в країнах ЄС, з яких нині поліграфкомбінат «Україна» імпортує складові. Ненависний суспільством ЄДАПС дійсно створив технологічну монополію. Але технології, від якої відмовилася держава Україна під благовидним приводом «боротьби з корупцією», відразу була закуплена Німеччиною, як тільки з’явилася на ринку. А випуск електронних паспортів українського виробництва у компанії замовляли і INTERPOL, і всесвітньо відомий ювелірний дім DeBeers.
Та повернемося до пана Оніщенка. Будемо відверті: у 2017 році він був призначений лише, щоб продовжувати політику та прикривати оборудки Степанова, який на той час вже очолив Одеську ОДА. Про те, що робилося на поліграфкомбінаті «Україна» за директора-попередника, Оніщенку повідомили одразу: «Основною стратегічною діяльністю минулого керівництва поліграфкомбінату «Україна»… являлося імпортування іноземних технологій та повне нівелювання вітчизняних українських технологічних розробок, які поставили державу в залежність від технологічних рішень…». Наскільки мені відомо, така відвертість дорого коштувала авторові документу.
До чого я все це пишу? Тиждень тому група українських компаній «Industrial Innovation Group» звернулася до прем’єра Олексія Гончарука з листом-проханням ліквідувати державну монополію поліграфкомбінату «Україна».
В листі сказано: «…Колишнім директором поліграфкомбінату «Україна» Степановим, колишнім заступником директора поліграфкомбінату «Україна», який сьогодні очолює Державну міграційну службу України, Максимом Соколюком, і призначеним у 2017 році директором комбінату Юрієм Оніщенком розроблена та функціонує злочинна схема виводу грошей шляхом постачання на ДП «Поліграфкомбінат «Україна» захисних елементів, права інтелектуальної власності на які належать іноземній комерційній структурі. Залучення іноземних компаній для виготовлення документів, що засвідчують особу та підтверджують громадянство України порушує закон «про державну таємницю». За словами представників компаній через відміну голографічного захисту акцизної марки держава щорічно втрачає біля 9 мільярдів грн., а за закупівлю за кордоном захисних голографічних елементів у 2014-2019 роках Україна заплатила роялті біля 20 мільйонів євро…».
Сьогодні гіганти світової економіки Philip Morris, Japan Tobacco International, British American Tabacco оголосили про свій вихід з українського ринку і просять державу забрати назад марки акцизного зборку, так як це папірець «а-ля Степанов». Цікаво було б почути думку Юрія Оніщенка, що вони зі Степановим натворили, коли боролися з українським голографічним підприємством, яке є унікальним у всьому світі? А сьогодні науковці цього підприємства змушені виїжджати в інші країни і створювати там аналогічні компанії.
Про те, чи є в діях нинішнього керівництва поліграфкомбінату «Україна» склад злочину – нехай розбираються правоохоронні органи. Я ж хочу зазначити про інше. Нова політика уряду має на меті вивести Україну в лідери ринку, в тому числі, в галузі застосування і розповсюдження передових вітчизняних цифрових технологій. Широко розпарена «діджеталізація». Така стратегія автоматично означає, що іграм із офшорами Степанова і Ко настає кінець. Зрештою, Україна наразі не настільки багата держава, аби дозволяти собі таких «дорогих спеціалістів», як Оніщенко.
