Від самого ранку чую про коронавірус. Сміх-сміхом, а в багатьох людей уже катастрофа. Полетів бізнес у підприємців і організацій, пов’язаних з масовими заходами. Накрилися мідним тазиком доходи в тренерів спортивних секцій, у викладачів різних курсів, у працівників розважальних центрів, тощо.
На біс – карантин. Ті хто має дітей – відчули. Зазвичай як все організовано? Він – працює, і вона – працює, а дитина вдень у садку або у школі. Нині все з ніг на голову – хтось мусить сидіти з дитиною. Добре якщо є бабуся, яка згодна посидіти – а якщо бабуся сама хвора і потребує догляду? А якщо бабуся – у Полтавській або Херсонській області? Перед багатьма громадянами (у першу чергу – жінками) вже замайоріла перспектива звільнення (хто триматиме працівника, який працює день через день у кращому разі?), а в підприємців інша біда – на роботі не більше третини персоналу. Сім’ям, які в кредитах, таке – удар нижче попереку, економити доведеться на всьому.
Діти-підлітки – не порятунок. Буквально сьогодні я проходив повз шкільний стадіон – все обсажено підлітками з цигарками і пивом, матюччя лунає таке, якого я на блокпості біля Авдіївки не чув. Як ще розважається молодь – здогадайтеся самі. Як підскочить злочинність – так само.
На цьому тлі доречне питання, якщо так піде далі – чи відіб’ється такий стан речей на логістиці магазинів? А? А тепер давайте разом з шанувальниками ЗЕ порегочемо з людей, які зметають з полиць магазинів крупу і сіль. Все це – у Києві. Що робиться в регіонах – мені й думати не хочеться.
Пишу я все це до того, що треба визнати – проблема короновірусу давно вже вийшла за межі суто медичної. Вона вже стала економічної і соціальною. Всі перелічені обставини додатково накладаються на нечувані успіхи уряду прем’єра Гончарука, через що уже масово сиплються бюджетні програми. А ще – ми воюємо. У нас багато кілометрів фронту – з відповідною санітарією в бліндажах. А ще у нас під боком окуповані території, де бути може все що завгодно. Наші громадяни регулярно переїздять з зони окупації і назад – без перешкод. А ще – заробітчани, які повертаються з країн уже охоплених епідемією. В цих умовах влада МУСИТЬ виконувати свою головну функцію – забезпечувати впорядковане життя наших громадян.
Фракція Європейська Солідарність виступила з пропозицією провести позачергове засідання ВР, з єдиним питанням для порядку денного: протидія розповсюдженню коронавірусу. Народні обранці пропонують президенту, прем’єру, міністрам, монобільшості та нардепам з інших фракцій, зібратися разом і розібратися – наскільки країна готова опиратися епідемії? Треба розібратися – наскільки забезпечена медицина, санітарні служби, який стан діагностики? Яка ситуація в ЗСУ і в зоні Операції об’єднаних сил? Що в нас з безпекою кордонів і з перетинанням кордонів іноземцями і нашими громадянами?
Окремо треба обговорити ситуацію в економіці. Можливо треба внести тимчасові зміни в податкове законодавство. Можливо потрібні заходи, аби раптом у нас не лягли пузиком на бетон цілі галузі.
І головне – що в державі з роз’яснювальною і профілактичною роботою? Можна скільки завгодно називати українців бидлом печерним, але іншого народу у нас нема і народ наш владі не вірить – в тому числі завдяки чинній владі коли вона була опозицією. Людям треба все роз’яснювати. Черговий ролик з президентом Зеленським не допоможе – доведено Новими Санжарами.
Треба розуміти – що зараз потрібно країні? Фракція ЄС пропонує обговорити всі ці питання. Фракція ЄС заявляє, що готова підставити плече чинній владі попри всі потоки брехні і наклепів які лунали у бік політисили п’ятого президента Порошенка. Фракція ЄС – це та, яка має чимало міжнародних зв’язків і може домовитися про допомогу. Фракція ЄС, це команда, яка витягнула Україну з кризи набагато небезпечнішої – гарячої фази війни 2014-2015 рр..
Фракція ЄС пропонує допомогу. Слово за владою.
