"Державний зрадник" - Тарас Чорновіл

"Державний зрадник" - Тарас Чорновіл

Щойно зараз дійшли руки глянути на інтерв'ю зепридента канадському виданню "Globe and Mail". Його виклад знайшов за 21 червня. Переважно повний текст публікують у платній версії видання (читати це лайно ще й за гроші? Вибачайте...), а в безкоштовному варіанті автор лише описує свої враження від розмови та наводить окремі цитати, які його особливо вразили. Для журналіста з країни, яка переживає за нашу державу й активно нам допомагає, найбільше здивування викликали дві речі.

Одна - це те, що керівництво нашої держави не забажало підтримати Канаду в її боротьбі за місце непостійного члена Радбезу ООН. Він (Зеленський), за словами кореспондента, викручувався і втікав від відповіді на це конкретне питання. Оглядачі писали вже, що Канада програла з мінімальним результатом. Можливо, що голос України міг стати вирішальним. У іншому матеріалі це ж видання поділилося інформацією, що наша влада пообіцяла й надала підтримку Норвегії й Ірландії. Путін за це завдання Вовочці може поставити залік. Так, вдячність для цієї влади - це явно рудимент. А про національні інтереси на міжнародній арені, особливо, коли вони суперечать інтересам Москви, навіть говорити годі.

А друга історія мала б поставити в ступор не лише канадського журналіста, але й усіх нас. На пряме питання, чи довіряє він Путіну, зепрєдєнт відповів, звично кривляючись і блазнюючи, що йому не вистачило часу, щоб з цим визначитися. А далі почав відігрувати зазубрену тему про повернення наших полонених. Воно завжди, коли скоює на словах, чи на ділі державну зраду, починає поспіхом ховатися за полоненими. Наволоч паршива!

Але просто вдумайтеся: воно за понад рік, що сидить у головному кабінеті країни, за шість років, які триває війна не визначилося, чи можна довіряти Путіну!!! А воно ж поза своїми серіальчиками, діловими польотами до Москви, блазнюванням на сцені, обливанням брудом своєї країни в ті попередні 5 років мало щось таки чути про тисячі й тисячі загиблих про мільйони вимушених переселенців, про руїну, вбивства, катування, які Путінт приніс в Україну. І таки чуло, навіть для внутрішньої аудиторії якісь репризочки з ніби патріотичним душком включало, хоча вони від того не ставали менш банальними й бульварними. Знав він достатньо, щоб відповісти так само, як завжди миттєво відрубував Петро Порошенко. Усе він знав, але оцінював інакше. Для нього напад, убивства й руйнування, зрештою, шість років московської брехні на кожному кроці - це не підстава ненавидіти Путіна чи навіть йому недовіряти.


І все дуже просто. Ми що забулися, що він прийшов до влади не тільки завдяки своєму папіку Коломойському, але й унаслідок колосальної роботи рашистських спецслужб, пропагандистів, контрольованої Кремлем п'ятої колони? А прігожинські ботоферми, які знищували імідж Порошенка та прививали тупим чухраїнцям ненависть до нього? А відмова Путіна в останні півтора року йти на будь-які поступки і в поверненні полонених, і у введенні стійкого перемир'я, і в прогресі переговорів Нормандського Формату, "чтоб не подыгрывать Порошенко"? Зеленський чудово розуміє, що він усім завдячує тільки Путіну, що він у всьому від нього залежить (навіть чисто психологічно). Він знає, що має заплатити за рахунками, розуміє, на що очікує кремлівський карлик, усвідомлює ціну. Його турбує лише темп здійснення оплати та стрімкість вимог про виконання "домашніх завдань". Просто треба зрозуміти, що в нас не хиткий президент, не розгублений на перехрестях геополітики. Він уже давно й добровільно перейшов на бік ворога й лише випрошує "пільгових умов погашення стратегічного кредиту". Він державний зрадник від моменту вступу на посаду. Як він може сказати, що не довіряє Путіну???

Тарас Чорновіл