«Всім вигідно розповідати про боротьбу із зовнішнім агресором на Донбасі. Але...» Це сьогоднішня передовиця популярного новинного сайту в Україні. Стаття жодним чином не стосується Донбасу, там взагалі ідеться про ігромана і його нестерпне життя-буття. Здавалося б, до чого тут війна?
До того, до чого і згадування статусу «атошник» у кожній кримінальній хроніці. У кожному повідомлення про аварію, якщо у одного з учасників був досвід мобілізації чи воєнних дій, про це обов’язково вкажуть крупними літерами. Якщо такої інформації нема, її вигадають, додавши десь у кінці про «можливу участь у АТО».
Вже з рік я складаю словник евфемізмів, які використовуються у публічному просторі на позначення Росії. Це і знаменита «та сторона», і «агресор», і «ворог», «противник», «супротивник», «опонент», «північний сусід», «іноземний фактор впливу» і так далі, десятки епітетів та вичурних порівнянь, якими у ЗМІ та на брифінгах позначають Того, Кого Не Можна Називати.
Зеленський виграв президентські вибори на двох педалях, заїхавши на Банкову як на велосипеді. Перша педаль – це заздрість і жадібність. Його виборець прочитав про «саджати будемо», і зібрався ділити майно посаджених. Ящик шоколаду кожному!
А друга педаль – це страх. Дезертир пообіцяв дезертирам, що вони забудуть про війну. Що війна не маячитиме перед очима, що люди у формі повернуться у свої пункти розташування і не мелькатимуть серед цивільних, що у поштовій скриньці більше не заведеться повістка.
І війна припиниться не тому, що ви склали зброю – ні, ви навіть не взялися за зброю. Війна припиниться, тому що «ми не хочемо», тому що вона «вигідна Порошенку», тому що це і не війна зовсім, а так, мерзенна афера, яку «наш мальчік» зараз скасує в односторонньому порядку.
Слід віддати належне, Вова зробив усе можливе, щоб тема війни зникла з радарів. Про неї перестали писати і говорити, вона перетворилася на «перемир’я» і «режим припинення вогню», а потім Зеленський її остаточно закінчив (у своїй голові).
Цей покров мовчання, брехні та маніпуляцій спрацював би, як завжди спрацьовував, якби не одна прикра обставина. Якби не те, що реальна війна залишилася у реальному світі, і як би ти не заплющував очі, реальність все одно пробивається у казкові галюцинації.
Війна має безліч проявів. Неможливо загасити пожежу, просто замкнувши двері у кімнату, яка горить. Скільки не затикай щілини і не переконуй себе, що легкий запах диму – це навіть приємно, як у сауні. Рано чи пізно спалахне, і дай боже, щоб ти встиг вискочити з дому, коли падатиме дах. Я знаю про що говорю, я бачила пожежу на власні очі.
А вчора багато українців побачили її також, спостерігаючи за загравою у небі Ізраїлю. І кожен, хто не дурень, мав би поставити питання Зеленському – Вова, а ти готовий до такого? Ми готові?
Втім, Вова уже відповів. «Я не вірю, що Росія наважиться на велику війну», сказав він.
