Ми говоримо, закликаємо, намагаємося вмовити, щось довести - але спрацьовує більше та швидше черговий наш удар по якомусь російському складу з нафтою. Дипломатія виливається в саміти, зустрічі, виступи, шампанське на святкуванні річниць, - конкретні удари по болючим для росії координатам роблять справу швидше.
Мені здається, що дипломатія - річ тільки для мирного часу, та для вузького кола адекватів. Особливо смішно виглядають пафосні російські фільми про "дипломатів", про якусь "еліту" родом з ма-асквы, радянських часів в тому числі - вони справді вважають, що в їх країні є якийсь рівень дипломатії, та дипломатична служба як така. Коли це у терористів була дипломатія?
"Закінчення війни дипломатичним шляхом" - ще один перл. Війна з росіянами дипломатією завершитися не може. Ми або програємо свої території, або повернемо їх. Шляхом конкретних дій на полі бою. Ось вони б'ють по наших дитячих лікарнях з метою залякати терором, бо їм конче треба щось вирішити з нами саме зараз, в цьому році. Час іде, вони застрягли. Пішли використання методів, що мусили би спонукати нас до швидшої капітуляції - яка дипломатія? Цих потвор не пускати на жоден саміт, часто й без росіян - безтолковий.
Задати би питання всім учасникам дипломатичних заходів: хто ваш ворог? Зокрема у Європі. Хто ваш конкретний ворог? Проти кого озброюється Європа? Задля відсічі кому конкретно витрачаються мільярди коштів?
Наша війна показала, що тільки і виключно конкретика має свої результати. Бити по росії завжди було і буде дієвіше, ніж з нею взагалі розмовляти. Це такий випадок, що спочатку по морді, а потім переступити, як через непотріб. Без всякої дипломатії.
