У зв’язку з поширенням дописів штибу «якщо оберуть не дядька Петра – я уїду» висловлю свою думку. А от що робитиму я якщо оберуть бабЮлю або Полкана Тошу?
Краще скажу, чого я НЕ робитиму. По-перше - я не буду їхати з України. Я не бачу сенсу їхати з країни яку я вважаю своєю. У мене в селі біля Умані, на цвинтарі лежать багато поколінь причин аби не їхати з України. Я багато років працював над тим, аби забезпечити собі тут пристойне життя, і наразі в мене це виходить. Я пережив комуністів, Кучму, яничар, терористів ДиРи – чим мене зможуть налякати ці? На стовпах нас будуть вішати? Я вас благаю. Ці мамкіни вішателі у масі своїй підійти і в рило дати нездатні – я попри всі їхні погрози спокійно ходжу вулицями і зустрічаюся з читачами. Ніяких проблем.
По-друге – я не буду нудьгувати. Я заведу собі вдома стратегічні запаси попкорну – допоки бабЮля або Грищ не доведуть країну до чергової економічної кризи. Попкорн мені дуже знадобиться, аби не луснути від реготу від того що станеться далі.
Бо станеться те, що ті хто зараз щиро топить за бабЮлю, Полкана Тошу, ригів та інших, вже за місяць гучно волатимуть «нас обдурили!!!» Ну, не треба бути для цього пророком – достатньо подивитися на те як керували всі ці діячі у минулому. Ну, не навчиш старого собаку новим прийомам – не буває див у житті. Ті хто нині спокушається на обіцянки «молочних рік – кисіль них берегів» більше за всіх і постраждає від своєї дурості. Кришталеві замки б’ючись найбільш боляче ранять своїх будівельників. Ніхто не помститься юльканам краще за президента бабЮлю. Це – природно.
Станеться ще дещо. Ми дуже швидко почуємо від зраднюків фрази «навіть за Пороха так не було», потім «за Пороха так не було» й нарешті «за Пороха було краще!» Я побачу як у друзі почнуть набиватися ті, хто давно мене послав і стер мій телефон. Як вони мимритимуть щось типу: «Ну звідки мені було знати?», або закликатимуть: «У нас же тепер спільний ворог, ну чого нам сваритися?»
Ба-більше! Я побачу як політики які зараз дядька Петра полощуть в лайні і брешуть про нього як собаки на місяць, почнуть пропонувати прибічникам дядька союзи й коаліції. Чому? Бо як казав екс-президент Кучма: «Всього на всіх ніколи не вистачає». Чимала кількість тих, хто зараз намагається прибрати дядька Петра, після його уходу залишаться так само ні з чим – і знову кинуться виборювати владу. Кинуться створювати коаліції. Почнуть приходити з пропозиціями до БПП…
Ви уявляєте собі Єгорку Соболєва який пропонує БПП забути старе і об’єднатися проти спільного ворога? Ви уявляєте собі Шабуніна, який наводитиме результати дядька в якості прикладу, як можна якщо не красти? Семенченка, який вихваляє часи президента Порошенка? Парасюка, який пробачається перед Гелетеєм за ногомахання? А буде ж. Їхня принциповість випаровується зразу тільки-но на горизонті мрячить змога пробитися до корита.
Скажіть, ну як після таких картин не надірвати живіт від сміху?
І отут як похідне – третє, чого я не робитиму. Я НІЧОГО НЕ ЗАБУДУ. Я не забуду тих потоків лайна які нині лиють на дядька Петра і його прибічників всі ці бабЮлі, Грищі, Семенченки, Парасюки, Шабуніни, Соболєви. Я не забуду витівок людей з якими знайомий особисто. Не забуду обіцянки «бити ногами порохоботів» шабуніста Шалайського. Не забуду постів про Мартіна Бреста і Васю Денсера накатаних Діаною Макаровою. Не забуду, як та сама Макарова накатала гидотний пост про мене у вигляді звернення до мене – але «забула» мене тегнути. Не забуду солодких епітетів якими мене нагородили чимало знайомих.
Я не злопам’ятний – я пам’ять гарну маю. Знаєте, я навіть щасливий, що потрапив в коло прибічників влади. Правий той, хто сказав, якщо хочеш знати як цінують твою думку – попливи проти течії. Ці кілька років мені гарно показали скільки лайна виявилося за душею в багатьох людей, яким колись я вірив. Вибачте, я забув як забувати таке.
Але простіше за все просто не маятися фігнею – і не займати собі думки всіляким непотребом. Бо ніякі бабЮлі і Полкани Тоши вибори не виграють. Хай вони тішаться ними же замовленими рейтингами (де переможець – кандидат «ще не визначився» з 40%). Я бачу які кошти вкладають у видобуток газу в Україну. Я бачу які інвестиції заходять в країну. Хтось всерйоз думає, що інвестори б так ризикували своїми кровними, якби припускали прихід на владу пані «я розриваю угоду з Венко» або екс-міністра «розпродам максимум землі»?
Я вас благаю.
