Пишу тільки те, що знаю особисто.
Це не вигадка. Є прізвища і дійових осіб знаю особисто.
Десь в 17 році до мене звернувся депутат із проханням провести серію концертів – зустрічей для дітей у своєму окрузі. Округ в основному сільський, а поважні артисти по селах не їздять. Їм треба стадіони і великі зали. А де воно в невеличкому селі? А для мене саме те що треба. Жанр казки камерний і аудиторія в 30–60 чоловік найкраще підходить для моїх виступів. Та і діти в селі не гірші від міських, і теж хочуть радості і цікавинок.
Депутат виділив мікроавтобус, водія і свого помічника. І ми за пару місяців об'їздили майже всі села. Виступи проводились зазвичай у школах. Це мабуть був мій найкращий тур. Діти були щасливі. Ну і я теж.
Депутат був цікавий чоловік. У нього свій аграрний бізнес. І він, що називається, вкладався у свій округ своїми власними грошима. Як колись Семиренко, що видав Кобзар і допомагав Шевченку, чи Терещенко, який будував сільські школи. Ну щось таке.
Наголошую – не залученням державних коштів, а своїми власними.
Привозив лікарів в села, купив кілька маршруток, щоб людей возити щодня до міста. Безкоштовно.
Наголошую.
Люди звикли, що щодня безкоштовний автобус. Цікаво, що безкоштовні автобуси не подобались перевізникам, бо позбавляли їх прибутків. Тому той невеличкий автопарк якось вночі спалили. Депутат покректав і купив нові автобуси і найняв охорону.
І продовжив свою діяльність.
Телефон депутата і помічника знали всі, і зверталися зі своїми проблемами. Чим могли, тим допомагали.
Був випадок, коли захворіла дитина, батьки подзвонили і депутат вночі примчав своїм авто і доправив на операцію, яку сам і оплатив (знаю із розповіді причетної людини).
І нарешті знедолений і втомлений народ дочекався виборів 19 року.
Почалася вакханалія «слуг».
Лозунги ви всі пам‘ятаєте.
Геть продажних бариг і кровопивць! Всю владу «слугам народу». Нарешті трударі отримають своє і ніхто вже не буде обкрадати і наживатися на людських мозолях!
Прямо більшовицький переворот в кращих традиціях.
Взагалі більшовицька ідеологія дуже проста і заснована на примітивному популізмі. Багатий – значить поганий, а бідний – хороший і високоморальний.
Це легко заходить «простому населенню». Зараз нарешті «будемо панувати».
От і в цьому окрузі «неначе люди подуріли» і обрали якогось «слугу», якого ніхто не знав і не бачив. Не знаю, чи колишній фотограф, чи шо. Та і ніхто не знав. Головне – «слуга» і «геть проклятих бариг».
Та ви всі пам‘ятаєте той виборчий шал і вал «служкових перемог» по всій Україні.
Цікаво, що агітував за «нове обличчя» чоловік, сина якого врятував «старий» депутат. Ну я б не зміг так. Хоча б із почуття вдячності, чи шо. Ну та це справа совісті.
Так от – вибори. І переміг, прогнозовано, «слуга» із великим відривом.
Ура! Наша взяла! Нарешті дочекалися!
А, тепер уже колишній депутат, що називається отримав ногою під зад. Ну що ж. Треба жити далі. Повернувся до свого бізнесу.
Ну і згорнув усі «депутатські проекти».
І от якось зранку радісні переможці прийшли на звичну безкоштовну маршрутку. А її нема. Зате платні перевізники є.
І лікарів ніхто вже не привозить і проблеми не вирішує….
І почалися обурені дзвінки помічнику колишнього депутата – «шо за херня?! Де наша безкоштовна маршрутка?!»
Хм. У вас тепер новий «забезпечувач» є. До нього звертайтеся. Ну і звичайні маршрутки є.
– Який такий новий?! Ми його не бачили і не бачимо! Давайте нам нашу безкоштовну!
Не знаю чи правильно було скасовувати ті маршрутки. Але то приватні гроші.
Мова про інше.
Абсолютно бездумне стадо, яке зрубало під собою гілку, повівшись на красіві відосіки і дешевий популізм.
І абсолютна відсутність мізків і розуміння причинно-наслідкових зв‘язків.
Ну і виплекане совком поняття, що «всі нам винні». А ви? Комусь винні?
