Крім знаменитого сала, вареників та борщу, українці мають ще одну страву, яка може вважатися сакральною. Це - ковбаса. Її ідею свого часу було запозичено у татар, сама назва її від слова "ковбик" - тюркського походження й спочатку так називали фарширований м'ясом шлунок тварини. Але українці творчо переробили ідею й додали до неї свого національного колориту. Татари не робили ковбас із свинини, тому українські ковбаси та кендюх (сальтісон) цілком можуть вважатися національною стравою.
Приготування ковбас було справжнім священнодійством, а результат - неперевершеним. Рецептів українських ковбас безліч. Варені, печені, варено-печені, копчені, варено-копчені, кров`яні тощо. Можете сперечатися, але за смаком українські народні ковбаси залишають за собою знамениті німецькі. Але це моя особиста думка, яку можете не поділяти.
Українська ковбаса, як і сало, до речі, ідеально поєднується з іншими українськими народними напоєм - "перцівкою" та "хреновухою". Свято душі і тіла...
У Московії ковбасу не готували узагалі. Незважаючи на безліч запозичень у татар від пісень і косоворотки до балалайки та кулєбяки, ковбаса там не прижилася. Більше того, її приготування було заборонено, бо було заборонено подрібнювати м'ясо.
Уперше московити спробували ковбасу, яку виготовляли німці. Петру І подобалося усе німецьке та голландське, прийшлися до смаку і ковбаски. Бояри тихцем плювалися й поза очі називали царя-батюшку "Антихристом". Звісно, не лише за ковбасу.
Більш менш масове виробництво ковбас на Росії почалося уже в ХІХ сторіччі. Першим відомим тамтешнім майстром був купець Іван Русінов, який навчався у німців. У 1852 році він відкрив перший ковбасний завод. Там виготовлялася знаменита "Углицька" ковбаса, рецепт якої дуже здивував би українських господарок, а українські господарі не їли б її навіть під добрячу дозу "хреновухи". Не тому, що не смачна, а через гидливість.
Русінов брав м'ясо старих корів та биків, яке вже не годилося для вживання. На 2-3 тижні його залишали у льохах. Коли напіврозкладене м'ясо відділялося від кісток, до нього додавали сало, сіль та підмішували відходи м`яса, яке привозили з торгових рядів. Цією мішаниною заповнювали оболонки і коптили.
Одиннарод?
P.S.
Народ, котрий забув власне минуле, не має майбутнього, як писав Платон.
Від себе додам: такий народ приречений ходити по граблях, причому, по колу.
