Мушу пояснити деякі речі, бо інколи дискусія доходить до абсурду.
1. Я не є противником агро в цілому, а лише противником поточної моделі агро з великими агрохолдингами та їх спеціалізації на вирощуванні зерна. І так, я є прихильником польської моделі, однак ті хто трохи вивчав питання, то знають, що таку саму модель американці примусово запровадили в Японії та Південній Кореї. На цю тему раджу почитати книгу «Чому Азії вдалося».
2. Хоча я є прихильником моделі малого фермерства, але це лише один пазл в економіці держави. І далеко не самий важливий.
3. Більш важливішим є питання розвитку промисловості і я вже багато років пропагую політику необхідності впровадження промислової політики.
4. І за ці роки, серед моїх головних опонентів були люди (або політики, або впливові експерти), які мені постійно доводили, що промисловість нам не потрібна. В нас є агро і ми можемо розвивати цей сектор. Тому я колись дуже багато зусиль доклав, щоб розробити доказову базу чому аграрна економіка є неспроможною! І зараз її використовую.
5. Повторююсь! Це не значить що я хочу знищити агро! Це значить, що нам треба змінити пріоритети
6. Чому я почав атакувати агро саме зараз? Ну тому що, на мій погляд, увага суспільства прикована більше до проблем на заході ніж на сході. Також я бачу як уряд зараз витрачає час та ресурси на розблокування західного кордону, повністю забивши болт на ситуацію на сході.
7. Також мені дуже не подобається, що уряд вже багато місяців ігнорує наші внутрішні чинники виникнення цієї проблеми, а замість того намагається продавити поляків, без зміни ситуації недобросовісними агротрейдерами в Україні. Звичайно, ж поляки теж не ідіоти. І це чудово розуміють.
8. І найгірше у цьому всьому, що проблема саме через цю імпотентність (а може й особисту зацікавленність) нашого уряду тягнеться багато місяців. В той час, як проблеми на сході практично ніяк не вирішуються.
