Я ніколи не розумів підстав для оптимізму щодо можливості домовитися з Путіним по Донбасу (тим паче, Криму). Але, зрештою, можу зрозуміти тих, хто отримав небачений мандат довіри і вирішив спробувати.
Втім, відтоді пройшло достатньо часу і отримано достатньо чітких і зрозумілих сигналів, щоб найтупіший уторопав: ніхто із Зеленським на скільки-небудь прийнятних умовах домовлятися не збирається - об нього будуть витирати ноги і копняками заганяти «під шконку». Тільки за останній тиждень ми маємо:
- відмову Путіна від зустрічі в Нормандському форматі і чергові попередні умови для її проведення;
- відмову РФ брати на себе відповідальність за дії ЛДНР;
- відкриту заяву Пушкова про «обмежений суверенітет на Донбасі», який отримає Україна в результаті «врегулювання»;
- збільшення обстрілів з боку російських найманців, у тому числі, по пунктах розведення військ;
- заяву лідерів ЛДНР про те, що кордон вони і після виборів під контроль України не віддадуть і багато інших, дрібніших, доказів, що навіть ганебна і катастрофічна для українського суверенітету формула Штайнмайєра не задовольняє Путіна повністю - йому потрібен тотальний контроль за Україною або повноцінна громадянська війна. І якщо ми не зупинимо миротворчий зуд наших очільників, щось із цього (або все разом) він обов‘язково отримає.
П.С. Ну, ок, Зеленський - самозакоханий невіглас і людина дуже посередніх розумових здібностей. Але ж Пристайко з Яременком не можуть не розуміти, куди вони ведуть країну. Невже амбіції і гроші настільки всемогутні, що перемагають навіть інстинкт самозбереження?
