Зараз стільки бруду в світі. Стільки трактувань правди, стільки виправдань, стільки лицемірства, стільки підлості й фальші, і це все не тільки наслідують, але ще й вихваляють, возвеличують, захищають... Що, звісно, тільки одиниці спираються на власне, самостійне розуміння того чи іншого.
В світі, де у відповідь на факт чиєїсь агресії кажуть: "зажди, ще невідомо, чия правда" - дуже складно віднайти себе, як особистість. Тоді як навкруги надто багато тих, хто натовпом формує тобі приклад для наслідування. Тобі нав'язують тренди, аби заробити на тобі грошей. Тобі нав'язують принципи, які насправді пластмасові стовпчики, побудовані на піску. Тебе висміюють, коли ти намагаєшся бути чесним. Тебе відмовляють, коли ти йдеш своїм шляхом.
Ось тому існує надто багато людей, які приймають рішення, спираючись на те, як діє більшість.
- Я не піду, бо нехай спочатку підуть ті, й ті.
- Я не зроблю, бо чого он ті не роблять?
- Я не підтримаю, бо чого це я маю це робити, коли інші не роблять?
Всередині кожного з нас сидить самостійна насправді одиниця, але просто не вихована такою. Не розвинена, щоб стати такою повною мірою. Десь колись загнана в куток - пресом натовпу, думкою більшості, спотворенням правди, нав'язаними стереотипами. Ми всі можемо, або могли би. Ми всі вміємо, або вміли би. Якби не віддавали свої рішення на розсуд більшості, а тільки на розсуд власної совісті, яка є у кожного, хто не вичавив її з себе повністю, під нуль.
Якби самостійних та незалежних у нас було більше, ми мали би менше плісняви, зеленого кольору чи іншого, але такої, що переважає нас наразі у кількості посеред страшної, страшенної війни. І я би ще розуміла таку кількість відсторонених, якби Україна воювала десь на чужій території. Якби, наприклад, стався умовний Афганістан, який насправді Україні нафіг не вср...вся, і тоді населення окремо - військова авантюра окремо, яку не варто було би підтримувати. Але ж багато хто САМ сказав, що ця війна - НАЙБІЛЬША в Європі з часів Другої світової. Найбільша і найжорстокіша.
А ми керуємося не тим, що кричать нам забита в куток правда і приспана совість - а трендами, стереотипами, пропагандою...
Банально, але ж дійсно - куди котиться світ ...
