На фото – бомбосховище. Ні, не у нас. В Гельсінкі, Фінляндія. І так, це місто в місті. Де одночасно можуть сховатися до 500 тисяч мешканців.
Фінляндія вперше почала будувати бомбосховище в 1960-х роках. Але в країні не було війн з тих пір, тому бомбосховище переобладнали і тепер тут знаходяться спортивні споруди, басейни, стадіони, спортмайданчики, автостоянки та склади.
Після 24 лютого Фінляндія почала перевіряти свої підземні споруди. Бо у Фінляндії з росією більше тисячі кілометрів кордону.
Фінська технологія бомбосховища - одна з кращих у світі. Деякі приміщення здатні витримати не тільки сильні бомбардування, а і ядерні та хімічні атаки.
Одеса. Заходжу в торговий центр. Кафе, де написано великими літерами: Після сигналу тривоги ідіть в укриття! Питаю працівницю: а де укриття? Вона каже: тут немає. А де є? Не знає.
Лунає сирена. Всіх просять покинути приміщення. Всі виходять і стоять купкою посеред площі перед центром, хтось пішов до автомобіля. Всі як на долоні.
Я теж стою разом з усіма і розумію, що раптом сюди влучить ракета, шансів немає ніяких. Навіть більше шансів в торговому центрі – можна сховатися під якусь стіну.
У моєму житловому комплексі є величезний підземний паркінг. Я знаю, що він побудований правильно і витримає багато чого. Не хотілось би перевіряти, звісно. Мешканці комплексу, в основному, ходять в паркінг під час тривог. Діти звикли до приміщення. Тут вже є іграшки, самокати, крісла, пледи.
Якось під час дощу я забігла в паркінг, а там повно дітей – з дитячого майданчика перейшли гратися в паркінг. Діти звикли і вже добре орієнтуються.
Наш паркінг трохи обладнали – кулер з водою, чайник, лавки, вай-фай.
Але це мінімум, який рятує на кілька годин. Як далі? Хто займається запасами питної води і їжі? Спальники, ліжка, ковдри, набір медикаментів, альтернативне живлення і так далі – нічого цього немає.
Написала я у будинковий чат свої пропозиції. Чекаю от на зворотній зв’язок. Поки ставлять мені сердечка під повідомленням.
В Одесі провели напів законну сесію міськради пару тижнів тому. Там було передано на баланс місту об’єкти цивільного захисту. На 5-й місяць війни мер і оточення роздуплилися. Я так розумію, що поки процес передачі з актами та обстеженнями закінчиться, то і новий рік буде. 2024-й.
Неспроможність влади в питаннях захисту і організації життєдіяльності громадян дуже показовою була після ракетного обстрілу житлового будинку в Сергіївці, що на Одещині.
Пам’ятаєте, тоді загинуло 21 людина, а квартири в будинках були зруйновані?
І тоді ж в одеських пабліках з’явилось прохання про допомогу. Просили для постраждалих у одеситів:
• їжу з тривалим терміном зберігання;
• ковдри, постіль, рушники;
• одяг.
І у мене питання до обласної влади. ЩО? Їжу, ковдри і рушники? А хіба у вашому гуманітарному штабі цього всього немає? А куди діли? Вам фурами завозили і завозять з усього світу саме те, що ви просите у людей – їжу тривалого терміну зберігання, постіль, медикаменти, рушники, гігієнічні засоби і так далі.
ДЕ ВОНО ВСЕ?
Я ще розумію, коли просять поділитися одягом. Але просите те елементарне, що має бути на гуманітарному складі, який саме для цього і створювався?..
Я пам’ятаю, як один із очільників того обласного штабу (а їх вже там 3 чи 4 змінилось), на початку вторгнення рашистів, мені пояснював, що не може віддати палету спальників бійцям, бо ж штаб «гуманітарний», і всі запаси накопичуються саме для цивільних, які можуть постраждати.
Мені вчора розповіли ситуацію, як у одного із тих, хто займається логістикою для військових, зламалась машина. Притягли її на СТО. Працівники кажуть, що машина була напхана якимись консервами з уже протермінованими датами.
Я не знаю, як у ваших містах і областях, а у нас – в Одесі і області, - відбувається багато безглуздого і не відбувається багато важливого. Я саме про організаційні безпекові дії.
Я не слухаю оці вечірні мантри від голови військової адміністрації Марченка про те, куди і що прилетіло. Я не дивлюсь відеопояви мера Труханова на попелищах. Це нехай собі. Не заважає.
Але я хочу бачити, як організована робота виконавчої влади по убезпеченю громадян України.
150 мільйонів гривень, поза тендерами (бо ж воєнний стан) виділено містом на ремонт доріг. Ремонтували вулиці, які в хорошому стані. Наприклад, проспект Шевченка. Я не знаю, в чому така необхідність дорожніх ремонтів? У Труханова кишенькові гроші закінчились?
За ці гроші можна було зробити багато чого. Але депутатів на тій стрьомній сесії це не цікавило.
Дітей збираються відправляти в школи офф лайн. Батьки вже сивіють, бо сховища НЕ ОБЛАДНАНІ в більшості своїй. І їх навіть не збирались ще приводити в порядок. Там сміття, сараї, бруд, вологість.
Я думаю: одна жінка в Одесі, яка родом із Донецька, і виїхала звідти ще на початку війни, змогла в Одесі організувати тисячі людей на Пісочницю. Ви ж пам’ятаєте, як в Одесі містяни вийшли насипати пісок в мішки і обкладати ними блок пости і пам’ятники?
@Люд Мила Шевчук (не тегається, на жаль) змогла зібрати людей, мотивувати їх, коли справді було страшно, змогла перетворити страх на творення.
Як ми могли обирати таких порожніх, жадібних, безвідповідальних, без цінностей, честі і совісті людей собі у владу?!
Он вони ще в серпні і у відпустки підуть і поїдуть до сімей за кордони, щоб провідати, бо скучили. Їм же, на відміну від нас, можна.
Слухайте, а може, їм треба сказати, що на бомбосховищах теж можна красти, як на дорогах?..
