В дитячих казках головний герой здобуває чарівний меч, яким відрубує всі голови дракона, і на землі настає мир і щастя.
Коли люди виростають, вони починають розуміти, що чарівного меча не буває.
Не всі, десь 20-25% починають розуміти.
Немає Wunderwaffen, чарівної зброї, яка дає остаточну перевагу на полі бою. Так само немає якоїсь остаточної чарівної санкції, від якої російська економіка негайно захитається й впаде. Немає якоїсь чарівної ІПСО, після якої росіяни раптом покаються й виведуть війська. Нема чарівної міжнародної заяви, комюніке чи протоколу, після яких світ зміниться. Нема саміту, форуму, асамблеї чи конгресу, який об'єднає всіх людей доброї волі проти всіх поганців, тож поганці злякаються й впадуть на коліна.
Результат досягається довгою і складною сукупністю дій -- військових, економічних, політичних, дипломатичних, інформаційних тощо. Все складно, повільно і боляче.
Тому що це не казочка.
Але є й хороша новина.
Божі млини мелють повільно, але невідворотно.
Архаїчна імперія, що живиться викопним паливом, має відсталу одержавлену економіку, демографічні проблеми, величезну територію та повний комплект внутрішніх конфліктів, підтримана "союзниками", які мріють про її смерть, -- довго жити не може.
Наша проблема в тому, що ми також крихкі. І це вже наша власна провина.
Ідеально було би, щоб кожен і кожна з нас щодня робили щось, щоб збільшити крихкість ворожої імперії. В лавах ЗСУ чи в тилу, на державній службі чи у промисловості. Але так не буде.
Натомість кожен і кожна з нас точно можуть і мусять щодня робити щось, щоб зменшити нашу власну крихкість. Принаймні не збільшувати нашу власну крихкість.
Це ви точно можете. Просто зупиніться й подумайте, що ви можете зробити. Сьогодні. Щодня.
