Днями дивилася сюжет російського телебачення, де вели ціле розслідування зникнення єдиного на селище вуличного туалету, який один з мешканців просто порубав на дрова, бо нічим топити пічку.
Цей сюжет треба показувати українцям й світу, бо він найкраще ілюструє сучасну росію та її аналоговнети.
Насправді, це, звісно, дивно й от зараз багато хто у світі дійсно знімає рожеві окуляри, бо більшість уявляли себе росію, як велику, багату країну, де золото-газ-нафта-технології, то люди живуть у гарних будинках, мають велику соціальну захищеність та країна дійсно має великий технологічний потенціал, щоб розвиватися. Насправді, це реклама, симулякр, який створював кремль, щоб росію боялися. А живуть росіяни там ось, як у сюжеті, старі дерев’яні будинки без комунікацій, бездоріжжя, пиятки, туалет на вулиці, один на усе село.
Ні, звісно є гарні сучасні міста, це обласні центри, та Москва з Пітером. Але це 10% від загальних міст та селищ росії. Більшість росіян ніколи у житті не бачили сучасної ванної кімнати, а тим більше не користувалися нею. Я писала дослідження, посилаючись на статистику самих росіян, й це вражає, бо сучасна країна, що пропагандує себе, як технологічно-розвинута, не змогла забезпечити гідний рівень життя своїм громадянам й існує у середньовіччі.
Якщо дивитися на сучасні російські міста, то їм не багато залишилося часу, щодо володіння благами цивілізації. Бо санкції руйнують виробництво та економіку росії, зупиняють заводи, лінії по виробництву, а свого в них немає. От тобі й розвинуто-технологічна. Усі виробничі лінії на росії від виготовлення туалетного паперу до літаків, це імпортне обладнання, це імпортні складові, це імпортні технології.
Як що росіяни беруться презентувати свої технології, завжди виходить весело та по-дурному, як, наприклад, з туалетним папером з каміння.
Тому росіяни крадуть в Україні туалети, стіралки, мікрохвильовки, бо це для них не бачена розкіш, та небачені дива світу, в якому вони ніколи не були й не будуть.
Ця країна запрограмована на зникнення, бо повага до людини, це запорука стабільності та розвитку країни. Подивіться на Японію, та на будь яку країну з розвинутим технологічно-соціальним життям, там повага до людини від її народження до її смерті. Те, як живуть росіяни, це жахіття, але їм подобається. В них відсутня будь яка повага до себе, людини, суспільства, країни та життя.
Я не знаю, інколи мені здається, що тварини більше поважають себе ніж росіяни. Наприклад, кози ніколи не будуть їсти брудне чи у лайні, це тварина, що обожнює чистоту приміщення, господарів, стійла. Я мене відра для води у кіз миються кожен день, бо кози просто не будуть пити застояну й брудну воду.
Тому, я кожного разу зупиняю російських лібералів, які вперто намагаються нав,язувати нам своє лайно «мы же братья», долдонячі про «адін нарот».
Агов, люди, що *еруть у дірку в згнившому ср*льнику, що встановлено ще за часів царя Миколи, ніколи не будуть братами й одним народом з людьми, які живуть у селах, де є асфальт, ФАП, інтернет, пралки, сучасні ванні кімнати. Люди, які дозволили своїй владі втоптати їх у лайно, ніколи не будуть братами та одним народом з тими, хто тримає свою владу за горло й постійно перевіряє руки, щоб не крали. Громадяни країни, які у війну досі купляють книжки, ніколи не будуть братами та одним народом з тими, що палить книжки.
Тому сьогодні дуже цікава та повчальна історія. Про скрепи, культуру, націю та «адіннарот».
У Ростові-на-Дону у приміщенні міської вбиральні відкрили бургерну.
Так, ще раз, по буквам. У російському місті відкрили у приміщенні вбиральні, яка працювала з 1945 року по теперішній час, кафе-бургерну, де тепер їдять люди.
Як –то кажуть, скрепи й культура в одному унітазі.
РИСУНОК
По-перше, дуже цікаво, чому бургерна, бо це ж, омеріканщина, госдеповщина, усе таке вороже? Чому не скрепна «блінная» чи «налівайка»?
По-друге, нову вбиральню на Ростові не відкрили, то де ті, що відкушали бургера будуть пісяти-какати, поки не відомо.
Взагалі історія самого приміщення дуже цікава та показова.
Колись у далекі до революційні часи у гарному, просторому підвалі з ліпнинами з квітів та ангеликів збиралися поети та поетки. Читали вірші, ділилися філософією життя, мріяли про велич росії. А потім їх вбили червоні комісари, знищили бібліотеку та читальний зал й зробили там склад. Під час німецької окупації окупанти так захопилися приміщенням з ліпнинами, квітами та ангеликами, що зробили з нього казино. Після повернення радянської влади, звісно ж казино закрили, а у приміщенні відкрили громадську вбиральню, яка проіснувала ось до миті урочистого відкриття бургерної.
В одному приміщенні уся історія росії. Страшно. Сумно. Дико.
Взагалі, це будівля має назву й навіть свою сторінку у Вікі.
«Туале́т на Газе́тному» —відомий громадський туалет, що є однією з визначних пам’яток міста Ростов-на-Дону. Розташований в двох’ярусному підвалі будинку № 46 в Газетному провулку (кут Газетного провулка та Великої Садової вулиці).
Будинок, у двох’ярусному підвалі якого розташований туалет, історики відносяться до середини XIX століття. Будувався він у кілька етапів: спочатку був одноповерховим, а після двох реконструкцій виріс до трьох поверхів. На початку XX століття цей будинок був прибутковим: тут знаходився банк, магазини, житлові квартири.
На початку XX століття в тісних приміщеннях цього підвалу розташовувалося кафе «Подвал поэтов», богемне заведення з мініатюрною сценою, улюблене місцевими поетами-ничевоками. 15 серпня 1920 року на сцені «Подвала поэтов» вперше в Ростові виступив «Председатель земного шара» поет Велимир Хлєбников. Чуть позже ростовский театр «Театральная мастерская» поставив там п,єсу Хлєбнікова «Ошибка смерті» (реж. А. Надеждов). Це була перша театральна постановка в творчій біографії Хлєбнікова. Автор сам був на репетиціях. На прем’єрі підвал прикрашав великий портрет Хлєбникова праці художника Мане Каца.
У період НЕПу за Газетним провулком укріпилася слава району «красных фонарей», де підприємницько налаштовані громадяни здавали свої кімнати повіям цілими кварталами. Після 1926 року всіх дівчат «легкої поведінки» відловили і вивезли у лагеря на Соловки,як ворогів народу.
Під час окупації Ростова-на-Дону німецькими військами (1942—1943) в цьому підвалу розташувалося казино, в якому німці «грали в карти, пили, водили жінок» . Ці факти мають підтвердження від ростовчан та внесені у музейні книги спогадів.
В квітні 1945 року в цьому приміщенні вже функціонував громадський туалет. Це був єдиний громадський туалет у всьому місті. 21 квітня 1945 року до нього заходила Клементина Черчилль, яка була здивована чистотою вбиралень, архітектурою та мармуровими чашами Генуя, блакитною чоловічою та рожевою жіночою залами і зробила комплімент Ростову-на-Дону, представники якого навіть не згадали, що уся архітектура та убранство підвалу залишилися з докомуністичних часів.
Далі приміщення намагалися повернути собі поєти та митці, але кожного разу на захист вбиральні, яку намагалися повернути у первинний вигляд, арт-кафе, виступала преса та чиновники ероси й комуністи, яким якось муляла ота уся культура та спогади про арт дореволюційних часів.
У 2012 році фотодизайнери Ростова пропонували клієнтам зробити фото для випускного альбому в Туалеті на Газетному: «Є ще одне унікальне місце, де можна зробити фото для випускного альбому, є Туалет на Газетному — це найвідоміший громадський туалет в Ростове-на-Дону». Ці пропозиції мали шалений попит серед випускників шкіл та молодят, туди їхали робити весільні фото з усієї області.
В квітні 2016 року редакція ростовського інтернет-порталу виступила з ініціативою — розмістити зображення Туалета в Газетном 200-рублеву купюру центрального банку росії.
До осені 2010 року продовжував працювати цей дивний громадський платний туалет з цікавою історією. Що ще цікавіше, там же працював бар. Вхід в бар «туалета на Газетном» знаходився між входами в жіноче і чоловіче відділення туалету, тому цей бар між собою відвідувачі називали «Межтуалетьем».
Потім приміщення почало переходити з рук у руки, від одного власника до іншого, кожен щось обіцяв зробити, навіть якийсь з власників, екс-підполковник мвс росії Елкін хотів повернути у приміщення арт-виставки та мистецький клуб, однак, все завершилося банально, у приміщенні відкрили бургерную.
Ось така цікава історія. Ополонки-полоскалки для прання, дощані вуличні туалети, які крадуть на дрова мешканці нафто-газової країни… на цьому фоні аналоговнетної росії, Туалет на Газетном, виглядає шляхетно, навіть, коли він бургерна. Деградація країни починається зі знищення культури, історії та знищення поваги до людини.
