"Це були дні щирості" - Віталій Портников

"Це були дні щирості" - Віталій Портников

Ностальгія, з якою ми сьогодні згадуємо про Майдан - це туга за щирістю. Звичайно, і під час подій 2013-2014 року ми бачили людей, які намагалися використовувати народний протест заради власної вигоди. Але вони були в безумовній меншості у порівнянні з усіма тими, хто сприймав Майдан як справжній тріумф національного єднання, як демонстрацію здатності людей проявити свої найкращі якості - якості, про які вони до того часу навіть не підозрювали

Україна і досі - архаїчна відстала країна, більшість жителів якої зайнято одним - виживанням. І навіть коли матеріальні проблеми вирішені, з'являється своє житло, а біля будинку - "євробляха", все одно за звичкою продовжують "виживати" і всіма фібрами душі ненавидіти тих, хто живе краще. Але і той, хто живе краще, ненавидить наступного і зневажає того, хто на старому "ланосі". А володар розвалюхи зневажає пасажира метрополітену і ненавидить володаря новенького "мерса". Суспільство виживання і не може бути влаштовано інакше і ми забудемо про нього не тоді, коли станемо жити краще, а тоді, коли поховаємо останнього, який звик і вміє виживати, а не жити.

Але суспільство виживання - це завжди імітація. Імітація активності, добрих намірів, професіоналізму, самої держави. Це обман, зведений у абсолют. Саме тому чесних людей ми не стільки цінуємо, скільки їм співчуваємо. А у владу висуваємо обер-ошуканців, натхненних лицедіїв. І чим більше готовності брехати - тим більше рейтинг, тим вищою є посада. А коли політик намагається говорити нам правду - ми починаємо його ненавидіти з усією відчайдушністю людей, які не хочуть розлучатися зі своєю "матрицею".

Але навіть в нашому житті трапляються дні, коли імітувати не виходить. Коли навіть затятий цинік змушений діяти по совісті. Коли суспільство чітко розділяється на тих, хто ще здатний відшукати в собі людину і на відвертих негідників, яких не змінить ніякий біль і ніяка смерть. І коли ти бачиш поруч людей з чистими очима. І ти цінуєш це - навіть якщо розумієш, що очі помутніють, а мізки знову запливуть.

Тому що такою є людська природа, яка пручається імітації. Тому що будь-кому хочеться хоча б кілька годин, днів, місяців прожити в реальному світі. Тому що будь-кому хочеться, щоб Батьківщина була не майданчиком для грабунку і не місцем для виживання, а матір'ю, яка тебе любить.

Зрозуміло, крім тих, у кого ніякої Батьківщини немає, хто і рідну матір продасть. Але і цих виявляє Майдан. А всім іншим він наочно показує, яке це велике щастя - бути справжніми.

І Україна повинна стати справжньою.

Віталій Портников