1. Купка проросійських найманців блокує фури на кількох перетинах кордону.
2. Польський уряд не реагує. Українці в Польщі не реагують. Українці в Україні чекають, поки зміниться польський уряд.
3. Проросійські найманці кажуть "ага!" і розширюють блокування.
4. Вже новий польський уряд не реагує, українці в Польщі роблять вигляд, що дивляться не в той бік, українці в Україні починають сеанс меншовартості "а може, ви самі винні".
5. Проросійські найманці починають блокувати й пасажирські перевезення, гуманітарні вантажі, а також залізницю, нищать вантажі.
ВИ ЗНАХОДИТЕСЬ ТУТ.
6. Проросійські найманці починають різати шини/шарпати/кидати каміння, когось з українців поранено.
7. Українці кажуть "так, всьо", виходять з транспортних засобів і дають проросійським найманцям тягла середнього ступеню важкості з елементами образи дією та сексуального насильства.
8. З усіх проросійських та антиукраїнських (в Польщі це вже ж не завжди одне й те ж) майданчиків починає лунати "Невдячні скурвисини наших б'ють! Геть їх всіх, і постачання зброї, і транзит".
Далі там нерадужні перспективи що для нас, що для поляків. Десь на четвертому розділі Польщі будуть гадати, що ж пішло не так і хто ж знов образив Христа народів.
Що цікаво в цій схемі? Цікаво, що на кожному її етапі все могла б швидко вирішити польська влада, а частково зробити краще могли б діаспорчани та біженці.
От тільки б яйця знайти.
