Після інформаційного зовнішньополітичного шторму останніх днів варто зробити паузу та розкласти все по поличках. Бо коли заголовки "поважних" медіа йдуть уперед фактів, ми маємо справу вже не з журналістикою, а з політичною технологією. І не обов’язково проросійською — іноді просто безвідповідальною.
Зокрема — щодо заяв про нібито "домовленості Трампа і путіна", умов припинення вогню та "історичних компромісів", до яких буцімто готова Україна. На жаль, багато з цього — маніпуляція або відверта дезінформація.
Ключова теза, яка зникає з медійного поля: Трамп і путін не здатні на двох припинити війну. Як би цього не хотілося одному з них. Рішення буде прийнято не в Москві і не у Вашингтоні — без згоди Києва і Брюсселя жодні формули не працюватимуть. Це визнав і Держсекретар США, який прямо сказав: «Подивимось, як на це відреагують Україна та Європа».
А реакція вже є. Офіційний Київ чітко заявив: ніякого обміну окупованих територій на абстрактні обіцянки не буде. Ця позиція отримала підтримку європейських лідерів. На найближчі дні готується спільна заява України та ЄС, яка визначить рамки можливої дипломатії. Без капітуляцій, без "столітнього мораторію на війну", що взагалі-то є ідеєю путіна, а не Трампа.
Трамп, схоже, вирішив діяти за власним планом — всупереч рекомендаціям Держдепу. Він хоче зустрітися з путіним уже найближчим часом. Ми можемо прогнозувати сценарій цих переговорів ще до того, як вони відбудуться: історичні наративи, роздуми про "першопричини конфлікту", та набір умов, які росія буде готова "узгодити" тільки для виграшу часу.
І цей час буде оплачено українською кров’ю.
росія, вочевидь, спробує використати "перемир’я" як паузу для перегрупування. На практиці — це означає ще кілька тижнів інтенсивної війни, без масованих повітряних атак, але й без реального прогресу в переговорах. Мета Кремля проста: уникнути нових санкцій, а ще краще — добитися їх скасування чи "заморожування".
Ще одна річ, яку масово замовчують ЗМІ: путін насправді не хоче говорити із Зеленським, попри заяви прессекретаря Пєскова. А без прямої участі України жодне перемир’я не має жодного юридичного або політичного сенсу.
Ми стоїмо на межі нової хвилі ескалації. Імовірно, після зустрічі Трампа з путіним обстріли поновляться — цього разу із формальним приводом: "Україна не дотримується умов повітряного перемир’я". Потім — традиційна схема: звинувачення, дипломатичне розчарування, санкції. Але вже "руйнівні", а не лише "символічні".
Усе це ми вже бачили. Це не сценарій миру — це сценарій затягування війни від путіна.
Суспільство втомлене, а отже — вразливе. І саме в цей момент вкид фейків про "50-річне заморожування війни", "згоду на втрату Донбасу" чи "відмову від Криму" працює як інформаційна атака. Особливо — якщо це ретранслюють респектабельні медіа.
Наше завдання — не піддаватися. Зберігати холодну голову. Розуміти: жоден президент США, навіть Трамп, не зможе продати Україну без згоди українців. Ані правової, ані моральної підстави для цього немає.
У короткостроковій перспективі після чергового етапу трансформації Трампа ми, ймовірно, побачимо: зростання постачання озброєння з США та ЄС, імітацію "переговорів" без реального змісту.
Але це не зрада і не поразка. Це — ще один етап боротьби. І він теж завершиться. Коли Трамп зрозуміє, що його втягнули в стару кремлівську гру — ймовірно, вже восени.
До того часу і після - маємо тримати стрій. Не сподіватися на ілюзії, не опускати руки.
Війна закінчиться. Але не через «угоди за нашою спиною». А через нашу витримку, союзницьку підтримку і силу ЗСУ.
