"Центр світової байдужості" - Микола Княжицький

Десь у телеграм каналах блимають фрагменти з російських «огоньков». Сидять напомажені і наштукатурені «звьозди» навіть не мого віку, а віку моєї мами. Петросян ще старше.

Несуть вони ще більшу примітивщину , ніж раніше , ще й з домішками нацизму і ксенофобії.

Ще десять років тому цю антиукраїнську срамоту з пєтросянами, лєщенками , газмановими вів Зеленський і транслювали деякі наші канали. Це відео теж гуляє інтернетом.

Всюди сидять наші «землячки», про яких казали : о! А ти знаєш, що він чи вона з України? Аплодує народжений у Запоріжжі випускник Львівської школи Гоша Куценко , колишній мешканець Львова Башмет, співає «Червону руту» Повалій.

У цей час Київ бомблять. Їм байдуже. Їм і так комфортно.

Радянський Союз і його спадкоємиця путінська Росія - центри світової байдужості. Той, хто має краплю честі і совісті випадають звідти.

Вперше за багато років немає там радянської легенди Алли Пугачьової, її чоловіка Максима Галкіна. І Володимира Зеленського немає. Він тут, з нами звертається до українців на фоні кадрів Бучі. І українці плачуть.

Уся ця жорстока і брехлива радящина сиділа чи сидить у кожному з нас. У казці Андерсена «Снігова королева» є розповідь про злого троля, який зробив дзеркало у якому все добре стає злим, а зло ще більше кидається в очі. Дзеркало розбилося і шматочки його потрапили в очі або серця багатьох людей.

Нам ще треба багато працювати для того, щоб ці шматочки у нас розтанули, як шматочок у серці героя Андерсена Кая.

Цікаво, що навіть ця казка зазнала у Радянському Союзі цензури. Викреслили згадки про Христа і молитву «Отче наш» )))